— вид діяльності людини, що полягає в засвоєнні знань й оволодінні уміннями й навичками. В широкому розумінні — оволодіння сусп. досвідом в його узагальненому вигляді, в шкільних умовах — одна з складових процесу навчання, керованого учителем. Гол. функціями У. є пізнавальна, розвиваюча і виховна. Компонентами У. виступають мета, мотиви, зміст, засоби роботи, результати. У. проводиться за такими етапами: мотивація, усвідомлення мети і завдань (уроку, домашнього завдання, самостійної роботи при самоосвіті); сприймання нового матеріалу з різних джерел; осмислення, логічна обробка інформації; узагальнення й систематизація; закріплення знань, умінь і навичок: застосування їх у різних умовах; самоконтроль і корекція одержаних результатів. Етапи учіння динамічні, залежно від гол. дидактичних цілей навчання вони можуть поєднуватись, скорочуватись тощо. Учні відрізняються за здібностями до У., типом мислення й пам'яті, розвитком мовлення, рівнем працездатності, провідними рисами особистості. У. і його результати багато в чому залежать від майстерності вчителя. Див. також Програмоване навчання.
Літ.: Маркова А. К., Орлов А. Б., Фридман Л. М. Мотивация учения и её воспитание у школьников. М., 1983.
В. Ф. Паламарчук.
|
