(від грец.— співзвуччя) — музичний твір для симфонічного, струнного, камерного, зрідка духового оркестрів, а також оркестру нар. інструментів. Як правило, складається з кількох (найчастіше 4-х) частин, проте є й одночастинні С. С. пишуть також для інструментів із супроводом симф. оркестру чи хору. У Стародавній Греції термін "симфонія" вживали у значенні гармонійного поєднання тонів, у Стародавньому Римі — інструм. ансамблю, за середньовіччя — інструм. епізодів у великих вокально-оркестрових творах, з появою опери — оркестрового вступу до неї. У 18 ст. під впливом ін. циклічних форм (сюїта, концерт) і розгорнених оперних увертюр С. виділилася в самостійний жанр, в основу якого покладено сонатний принцип побудови (див. Сонатна форма). Перші С. такого типу написав італ. композитор Дж. Б. Саммартіні. Форма С, її структура усталилися у творчості композиторів мангеймської школи (Я. В. Стаміца, Ф. К. Ріхтера й ін.) та віденської класичної школи — Й. Гайдна, В. А. Моцарта,
Л. Бетховена (наповнив С. високим громадян. змістом; 3-я, 5-а, 9-а симфонії). Композитори-романтикн Ф. Шуберт, Р. Шуман,
Ф. Мендельсон- Бартольді надали С. філос. й глибоко ліричного змісту,
широко використовували нар. пісенні й танцювальні мелодії. Період романтизму започаткував програмні С. ("Фантастична" Г. Берліоза, "Фауст" Ф. Ліста). Видатними симфоністами були також А. Брукнер,
А. Дворжак, Г. Маллер, С. Франк, Я. Сібеліус, Р. Штраус, П. Хіндеміт,
А. Онеггер, К. Шимановський, Дж. Енеску. У рос. музиці високою художністю відзначаються симфонії П. Чайковського, О. Бородіна,
О. Глазунова, С. Рахманінова, О. Скрябіна, С. Танєєва, В. Калинникова, І. Стравінського, в українській — М. Лисенка, М. Калачевського,
І. Рачинського та ін. С. посідає важливе місце в рад. музиці. Розвиваючи традиції класичного симфонізму, рад. композитори ідейно й тематично збагачують С, шукають яскраві виразні засоби для втілення нових тем і образів. Серед майстрів рад. симфонії —М. Мясковський, Д. Шостакович, С. Прокоф'єв, А. Хачатурян, Л. Ревуцький, Б. Лятошинський, С. Людкевич. Див. також Симфонічна музика.
Літ.: Попова Т. Симфония. М.—Л., 1951; Гордійчук М Українська радянська симфонічна музика. К., 1969.
М.М. Гордійчук.
