Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow тб-тел arrow ТЕЛУР
   

ТЕЛУР

[лат. Tellurium, від tellus (telluris) — Земля], Те — хім. елемент VI групи періодичної системи елементів Д. І. Менделєєва, ат. н. 52, ат. м. 127,60. Природний Т. складається з 8 стабільних ізотопів з масовими числами 120, 122—126, 128, 130. Відомо 16 радіоактивних ізотопів з Т½ від 2 хв. до 154 днів. Відкрив 1782 угор. дослідник Ф. Й. Мюллер фон Рейхенштейн (1740—1825), назву дав 1798 нім. хімік М. Г. Клапрот (1743—1817). Вміст Т. у земній корі 1 ·10-7 % за масою. У природі буває у вигляді телуридів і самородного Т.; часто супутній сірці й селену. Т.— сріблясто-біла крихка кристалічна речовина з металевим блиском; густ. 6330 кг/м3; tпл 452 °С; tкип 990° С; напівпровідник. За хім. властивостями Т.— неметал. На повітрі стійкий, при високій т-рі горить з утворенням твердого діоксиду ТеО2, який майже не розчиняється у воді, з лугами утворює телурити, напр. Na2TeО3. Т. легко реагує з галогенами. Розчиняється у концентрованій сірчаній к-ті. З металами утворює телуриди. Одержують в осн. з відходів електролізу міді. Застосовують для легування свинцю з метою підвищення мех. властивостей, як барвник скла й емалей та ін.

В. Л. Павлов.