— належність засобів і продуктів в-ва народові, а також відповідним фіз. або юрид. особам. Як екон. категорія виявляється через суспільні, насамперед виробничі, відносини. Характер В. на засоби в-ва визначається історично змінюваними типами вироб. відносин. Залежно від цього розрізняють п'ять типів В.: первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична та соціалістична із різними їх модифікаціями. Структура В. розкривається через такі її елементи, як володіння, користування і розпорядження майном. В. є матеріальною основою сусп. розвитку. Саме тому екон. відносини закріплюються, регламентуються і захищаються д-вою за допомогою норм права. Врегульовані правовими нормами екон. відносини здійснюються як правовідносини і виступають у такій юрид. категорії, як право власності в сучас. д-вах. Право В. та її форми звичайно закріплюються у конст. порядку. Конституція України, зокрема, передбачає приватну, державну і комунальну форми В., а також систему захисту права В.
Літ.: Суханов Е. А. Лекции о праве собственности. М., 1991; Дзера О. В. Розвиток права власності громадян в Україні. К., 1996; Право собственности в Украине. К., 1996; Економіко-правові проблеми трансформації відносин власності в Україні. К., 1997.
Ю. С. Шемшученко.
|
