— в СРСР одна з форм реалізації права на працю. П. на р. проводиться, якщо особа досягла 16-річного віку (у виняткових випадках, за погодженням з к том профспілки. 15 річного віку). Згідно з Конституцією СРСР, конституціями союзних і авт. республік, Основами законодавства Союзу PCP і союзних республік про працю безпідставним вважається всяке відмовлення в П. на р. з будь-яких причин, не пов'язаних з діловими якостями працівника. Підставою для П. на p., як правило, є укладення трудового договору; для молодих спеціалістів — спец. направлення згідно з положенням М-ва вищої та середньої спец. освіти СРСР від 30.VII 1980; для ряду науковців, артистів — результат конкурсу тощо. При П. на р. для неповнолітніх, інвалідів встановлено броню, тобто певну кількість робочих місць, на які адміністрація повинна приймати лише цих осіб. Закон забороняє відмовляти жінкам у П. на p. у зв'язку з вагітністю або годуванням дитини. При П. на р. особа має пред'явити трудову книжку (якщо приймається вперше — довідку ЖЕК або сільради), паспорт, в окремих випадках і ін. документи (напр., диплом). П. на р. оформляється наказом. Якщо працівника фактично було допущено до даної роботи, а наказу не було, він вважається прийнятим на роботу. У ряді випадків за згодою сторін може застосовуватися встановлений законом випробувальний строк. Для П. на р. за сумісництвом потрібний письмовий дозвіл керівників заінтересованих установ, організацій чи підприємств.
М. Й. Бару.
|
