-міжнародний договір про авторське право, розроблений під егідоюЮНЕСКО
й прийнятий у Женеві 1952. Д-ви, що підписали конвенцію або згодом приєдналися до неї, зобов'язуються вживати необхідних заходів для ефективної охорони прав авторів та їхніх правонаступників на літ., наук. та художні твори. Так, твори, випущені в світ громадянами д-в, що підписали конвенцію (як і твори, вперше випущені в світ на їхній території), охороняються у всіх договірних д-вах так само, як і твори їх власних громадян. Час, протягом якого здійснюється взаємна охорона авторського права, визначається законом д-ви, що підписала конвенцію, але не може бути меншим за період, який охоплює час життя автора і 25 років після його смерті. Авторське право, що його охороняє конвенція, містить у собі виключне право автора робити і випускати у світ переклади та дозволяти випуск перекладів своїх творів. Однак кожна з д-в може відповідно до свого законодавства обмежити виключне право автора на переклад. В. (Ж.) к. охоплює й ряд ін. положень, які забезпечують охорону авторських прав громадян д-в, що її підписали. На Паризькій конференції 1971 В. (Ж.) к. була переглянута з метою створення міжнар.-правового режиму, який полегшував би для країн, що розвиваються, доступ до творів л-ри, науки і мистецтва. СРСР 1973 приєднався до В. (Ж.) к. У зв'язку з цим до Основ цивільного законодавства Союзу PCP і союзних республік щодо авторського права внесено відповідні зміни й доповнення. Див. також Міжнародне авторське право.
