Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow дисц-дім arrow ДИТЯЧА ХВОРОБА ЛІВИЗНИ В КОМУНІЗМІ
   

ДИТЯЧА ХВОРОБА ЛІВИЗНИ В КОМУНІЗМІ

- твір В. І. Леніна, присвячений питанням політ. стратегії і тактики марксистсько-ленінських партій. Написаний у квітні - травні 1920, вийшов з друку в червні 1920 рос., а в липні - нім., франц. і англ. мовами. Висновки праці покладено в основу рішень 2-го конгресу Комінтерну. Необхідність написання книги була викликана тим, що в деяких комуністичних партіях, які виникли в ряді капіталістичних країн на грунті могутнього революц. піднесення мас 1917- 20, з'явилася небезпечна "хвороба"- дрібнобурж. "лівизна". Представники цієї течії рішуче заперечували проти всіх старих форм боротьби пролетаріату, відмовлялись від участі в роботі с.-д. профспілок, вимагали бойкоту бурж. парламентів, виступали проти компромісів і угод з ін. партіями. Така політика вела до розколу комуністичних партій, до відриву їх від мас. У своїй книзі В. І. Ленін викрив шкідливість і небезпеку "лівизни", визначив шляхи подолання її, творчо розвинув і збагатив учення марксизму про диктатуру пролетаріату, про керівну роль партії в системі диктатури робітн. класу, про роль теорії, про залучення широких мас трудящих на бік революції. В. І. Ленін підкреслив міжнар. значення більшовизму, дав глибокий аналіз гол. етапів його історії і закликав братні комуністичні партії вивчати й застосовувати досвід більшовиків, які на кожному етапі революції вчасно визначали стратегічні й тактичні завдання. Водночас він попереджав, що при цьому необхідно враховувати "національно-особливе, національно-специфічне в конкретних підходах кожної країни до розв'язання єдиного інтернаціонального завдання, до перемоги над опортунізмом і лівим доктринерством всередині робітничого руху, до повалення буржуазії" (Повне зібр. тв., т. 41, с. 72-73). Одну з осн. умов успіху більшовиків В. І. Ленін вбачав у централізації й залізній дисципліні, заперечення якої, характерне для "лівих комуністів", "рівнозначне повному роззброєнню пролетаріату на користь буржуазії" (там же, с. 25). В. І. Ленін писав, що комуністична партія стає непереможною тоді, коли вся її діяльність пройнята духом сміливої, принципової критики і самокритики, нетерпимістю до самозаспокоєння і самохвальства, критичним ставленням до своїх помилок.

У своїй книзі В. 1. Ленін розкрив величезне значення для революц. партії пролетаріату вміння поєднувати легальні й нелегальні форми боротьби, завойовувати маси на свій бік. Він підкреслював, що проповідувати лозунг "Геть з профспілок", як це робили "ліві", означало б залишити робітн. маси під впливом реформізму, що треба не заперечувати проти участі в бурж. парламентах, а створювати там сильні парламентські фракції і з трибуни парламентів викривати буржуазію. Винятково важливе значення має висунуте В. І. Леніним положення про допустимість компромісів навіть з відвертим ворогом, якщо партія йде на них для того, щоб уникнути розгрому і зберегти сили для майбутнього рішучого наступу. Звичайно, мова не може йти про компроміси в принципових питаннях, про примирення з поглядами і діями, які суперечать комуністичній ідеології. В. І. Ленін творчо розвинув вчення марксизму про революційну ситуацію, про об'єктивні й суб'єктивні фактори, що забезпечують прихід робітн. класу до влади.

Книга В. І. Леніна пройнята оптимізмом, глибокою впевненістю в неминучій перемозі комунізму. Він писав: "Комуністи повинні знати, що майбутнє в усякому разі належить їм, і тому ми можемо (і повинні) поєднувати найбільшу пристрасність у великій революційній боротьбі з найбільш холоднокровним і тверезим врахуванням шалених метань буржуазії" (там же, с. 82). Наша епоха є епохою тріумфу ленінських ідей. З утворенням і зміцненням світової системи соціалізму комуністичний рух перетворився на найвпливовішу політ. силу сучасності, став найважливішим фактором сусп. прогресу людства. Керуючись ленінською теоретичною спадщиною, зокрема класичною працею В. І. Леніна "Дитяча хвороба "лівизни" в комунізмі", марксистсько-ленінські партії, вдосконалюючи стратегію і тактику своєї революц. діяльності, викривають ревізіонізм, опортунізм, "ліве" сектантство в робітн. русі, згуртовують маси і ведуть їх на боротьбу за мир. демократію і соціалізм. При цьому вони виходять із заг. закономірностей розвитку революції, соціалістичного і комуністичного будівництва, сформульованих міжнар. нарадами братніх партій. Глибоке розуміння цих загальних закономірностей, опора на них у поєднанні з творчим підходом і врахуванням конкретних умов у кожній даній країні були і лишаються невід'ємною особливістю марксистів-ленінців (див. Матеріали XXV з'їзду КПРС. К., 1976, с. 35).

А. В. Мяловицький.

Дитяча хвороба лівизни в комунізмі

 

Схожі за змістом слова та фрази