- злочинність, яка поширюється за межі однієї країни. її слід відрізняти від міжнародних злочинів і злочинів міжнародного характеру, до яких відносять злочини, що посягають на міжнар. правопорядок чи завдають шкоди норм, співіснуванню держав. Якщо суб'єктами міжнар. злочинів є суб'єкти міжнар. права, то суб'єктами транснац. злочинів є фіз. особи (за зак-вом деяких країн — і юрид. особи). Відповідальність за транснац. злочини настає виключно за нац. крим. зак-вом країн, до юрисдикції яких вони віднесені, тоді як за міжнар. злочини і злочини міжнар. характеру відповідальність передбачається міжнар. договорами. Справи про транснац. злочини (як і про злочини міжнар. характеру) розглядаються нац. судами, а міжнар. злочини віднесені до компетенції органів міжнар. крим. юстиції.
Транснац. злочинна діяльність здійснюється, як правило, злочин, орг-ціями. Відповідно до Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 (рати-фік. Україною 4.ІІ 2004) держави-учасниці намагаються розроб
ляти і оцінювати ефективність нац. проектів, а також виявляти і впроваджувати оптим. види практики та політики, спрямовані на запобігання транснац. орг. злочинності (п. 1 ст. 31). Держави-учасниці, зокрема, намагаються сприяти поглибленню розуміння сусп-вом існування, причин і небезпеч. характеру транснац. організ. злочинності, а також загроз, які вона створює.
Літ.: Зорин Г. А., Танкевич О. В. Стратегия борьбы с транснац. преступностью. Гродно, 1997; Биленчук П. Д., Еркенов С. Е., Кофанов А. В. Транснациональная преступность: состояние и трансформация. К., 1999.
О. М. Костенко.
