Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow мінл-міш arrow МІЦНІСТЬ
   

МІЦНІСТЬ

матеріалів — властивість матеріалів чинити опір руйнуванню (поділу на частини), а також необоротній зміні форми (пластичній деформації) під впливом зовнішніх навантажень; у вузькому розумінні — чинити опір руйнуванню. Зумовлюється силами взаємодії між частинками (атомами, іонами) матеріалу. Розрізняють М. теоретичну (М. кристалічної ґратки монокристала ідеально правильної будови) і М. технічну (М. реального матеріалу). Теор. М. характеризується величиною енергії, яку треба витратити, щоб утворити при руйнуванні дві нові поверхні. Розрахункове значення такої М. на розтяг при одночасному порушенні всіх міжатомних зв'язків на поверхні розриву, визначене методами фізики твердого тіла, становить 0,1 E де Е — Юнга модуль. Тех. М. (її визначають експериментально) у 100—1000 разів менша за теоретичну через наявність дефектів в кристалах і нерівномірний розподіл внутр. напружень. Така М. залежить від структури, форми і розмірів тіла, виду напруженого стану (розтягу-стиску, згину, зсуву, кручення тощо), особливостей навантажування, т-ри, впливу навколишнього середовища, стану поверхні та ін. Розрізняють М. власне матеріалу і конструкційну міцність, короткочасну і тривалу (див. також Втомленість металів, Жароміцність, Крихкість, Ударна в'язкість). Показниками М. є тимчасовий опір, або границя міцності, границя витривалості, границя пластичності, границя текучості. Для ниток, дроту або волокон користуються поняттям питомої М. (відношенням розривного зусилля до лінійної густини цих виробів). В опорі матеріалів в основу розрахунків на міцність покладено умову міцності σ розрах ≤ [σ], де [σ] — допустиме напруження. Його оцінюють рівнянням: [σ] = σ0/n, де σ0 — небезпечне напруження (границя текучості — для пластичного матеріалу, тимчасовий опір — для крихкого); n — коеф. запасу, або запас міцності. Величину запасу міцності вибирають залежно від властивостей і ступеня неоднорідності матеріалу, призначення й умов експлуатації конструкції та ін. чинників. М. підвищують термічною, мех., хім. або комбінованою обробкою матеріалів (див. Зміцнення), радіоактивним опромінюванням їх, легуванням, армуванням (див. Армовані матеріали, зокрема Залізобетон), створенням бездисло-каційних (див. Дислокації) кристалів (у т. ч. ниткоподібних), відповідним підбором складових частин композиційних матеріалів тощо. В УРСР дослідження з проблем М. проводять у Електрозварювання інституті ім. Є. О. Патона АН УРСР, Міцності проблем інституті АН УРСР, Механіки інституті АН УРСР, Матеріалознавства проблем інституті АН УРСР, ін. н.-д. інститутах, вузах.

Г. В. Ісаханов.

 

Схожі за змістом слова та фрази