(ФКП). Засн. 29.ХІІ 1920 на з'їзді в м. Турі лівою більшістю Французької соціалістичної партії (ФСП), яка прийняла рішення про приєднання до Комінтерну. Серед засновників ФКП були М. Кашен, П. Вайян-Кутюр'є, П. Семар та ін. І з'їзд ФКП (грудень 1921) намітив курс на розгортання боротьби проти мілітаристської націоналістичної політики франц. буржуазії, підкреслив необхідність роботи комуністів у профспілках, прийняв агр. програму партії, що передбачала конфіскацію великих земельних володінь. В 1930 ген. секретарем партії був обраний М. Торез. У 1935 за ініціативою ФКП створено Народний фронт, до якого ввійшли ФКП, ФСП і Партія радикалів і радикал-соціалістів. 26.ІХ 1939, після поч. 2-ї світ. війни 1939—45, .ФКП була заборонена і пішла в підпілля. Під час нім.-фашист. окупації Франції (1940—44) виступала провідною силою Руху Опору. Після визволення країни (1944) ФКП вийшла з підпілля. В 1944—47 її представники входили до уряду. У той період ФКП добилася націоналізації деяких галузей пром-сті, великих банків, прийняття соціального законодавства, демократичної конституції 1946. З поч. "холодної війни" очолювала боротьбу франц. трудящих за збереження миру. В 1946—54 виступала за припинення колоніальної війни Франції у В'єтнамі, 1954— 62 — в Алжірі. В 1971 ФКП виробила Програму демократичного уряду нар. єдності. На її основі 1972 ФКП, ФСП і Рух лівих радикалів (засн. 1972) прийняли спільну урядову програму, на базі якої було створено союз лівих сил. У 1981—84 представники ФКП входили до складу уряду. XXIV з'їзд ФКП (лютий 1982) прийняв політ. резолюцію, в якій намічено дальші завдання партії в боротьбі за демократичні перетворення в інтересах трудящих, за просування Франції по шляху миру і соціалізму. Під керівництвом ФКП працюють Рух комуністичної молоді та ін. демократичні орг-ції. ФКП брала участь у нарадах комуністичних і робітн. партій 1957, 1960 і 1969, європ. конференціях комуністичних і робітн. партій 1967 і 1976, у Паризькій зустрічі комуністичних і робітн. партій Європи 1980. Чисельність — понад 710 тис. чол. (1982). Ген. секретар — Ж. Марше (з 1972). Друк. органи: цо — газ. "Юманіте", теор.— щомісячний журнал "Кайє дю коммюнісм" ("Зошити комунізму", з 1924) та ін.
Літ.: Торез М. Избранные статьи и речи. Пер. с франц. М., 1966; Роше В. Избранные статьи и речи. Пер. с франц. М., 1972; Дюкло Ж. Мемуары, т. 1 — 2. Пер. с франц. М., 1974 — 75; Перминова А. И. Боевой авангард трудящихся Франции. М., 1980.
С. Я. Єлисаветський.
