Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow імпот-інсп arrow ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ
   

ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ

(від індустрія) — процес створення великого машинного виробництва в усіх галузях народного господарства. Наслідком І. є перетворення пром-сті на осн. і переважну галузь нар. г-ва, переведення с. г. на пром. основу, створення якісно нової матеріально-тех. бази суспільства, підвищення продуктивності праці, дальше посилення сусп. характеру виробн., зростання чисельності робітничого класу. І. властива капіталістичному (капіталістична І.) і комуністичному (соціалістична І.) способам виробництва. Панівні в даній країні виробничі відносини визначають характер, темпи, джерела засобів і соціальні наслідки індустріалізації. Капіталістична І.— створення великого машинного виробн. в умовах панування капіталістичних виробничих відносин, формування матеріально-тех. бази капіталістичних країн. Відбувається стихійно, нерівномірно. Осн. рушійною силою її є гонитва капіталістів за прибутками. Вона супроводиться поглибленням усіх суперечностей капіталізму, особливо його осн. суперечності — між суспільним характером виробн. і приватнокапіталістичною формою привласнення, між працею і капіталом; посилює екон. і політ. панування капіталу над найманою працею, розширює сферу капіталістичної експлуатації, веде до розширеного відтворення капіталістичних виробничих відносин. Разом з тим розвиток великого пром. виробництва означає швидке зростання пролетаріату і зосередження його в містах і пром. районах, що створює передумови для зростання його самосвідомості й організованості, формування пролетаріату як класу, виникнення його політ. партій. Передумовою капіталістичної І. є первісне нагромадження капіталу. Джерелами коштів для І. є експлуатація трудящих даної країни і колоніальних народів, воєнні контрибуції, позики та ін. Капіталістична І., як правило, починається з розвитку легкої пром-сті, оскільки в ній капітал приносить більші прибутки. Важка пром-сть розвивається після нагромадження капіталу внаслідок розвитку легкої пром-сті і зростання попиту на машини та устаткування. В епоху імперіалізму суперечності, властиві капіталістичній І., загострюються: посилюється нерівномірність розвитку всіх галузей пром. виробн. внаслідок руйнівної дії економічних криз, збільшується розрив між рівнем розвитку метрополій і колоніальних та залежних країн, а згодом між промислово розвинутими і економічно слаборозвинутими країнами.

На дальший індустріальний розвиток капіталістичних країн значний вплив здійснює науково-технічна революція. Але використання її результатів обмежується діянням основного економічного закону капіталізму. Гонитва за макс. прибутками спонукає капіталістів до прискореного тех. переоснащення виробн., що призводить до нерівномірності в розвитку окремих галузей, порушення міжгалузевих пропорцій, економічних криз. Імперіалістичні д-ви гальмують розвиток пром-сті в економічно слаборозвинутих країнах. Вони намагаються різними методами (надання кредитів, позик та ін.) розвивати там такі галузі, які закріплювали б їхні екон. позиції й політ. вплив. Визволившись від колоніалізму, країни, що розвиваються, намагаються добитися екон. незалежності на шляху І. В ряді з них до влади прийшли представники нац. буржуазії, що зумовило капіталістичну спрямованість здійснюваної в них І. Країни, які обрали шлях соціалістичної орієнтації, в умовах наявності світової соціалістич. системи мають сприятливі можливості здійснювати прогресивні соціально-екон. перетворення, створювати нац. велике машинне виробн. СРСР та ін. соціалістичні д-ви подають їм ефективну й безкорисливу допомогу пільговими кредитами, матеріалами й устаткуванням, передаванням наук.-тех. досвіду, підготовкою нац. кадрів.

Соціалістична І.— це планомірне створення і розвиток великого машинного виробн., насамперед важкої індустрії, необхідної для перебудови всіх галузей нар. г-ва на базі передової техніки. Соціалістична І. потрібна для досягнення високої продуктивності праці, повної ліквідації капіталістичних елементів, соціалістичної перебудови дрібнотоварного виробн., особливо в с. г. (див. Кооперативний план В. І. Леніна), перемоги й розвитку соціалістичних форм г-ва, забезпечення тех.-екон. незалежності країни, зміцнення її обороноздатності. "Єдиною матеріальною основою соціалізму може бути велика машинна промисловість, здатна реорганізувати і землеробство" (Ленін В. І. Повне зібр. тв., т. 44, с. 9). Соціалістич. революції відбуваються в країнах, що значно відрізняються за рівнем продуктивних сил і ступенем розвитку соціально-екон. відносин. Тому в різних країнах заг. закономірності соціалістич. перетворення суспільства проявляються в різних формах залежно від конкретних істор. і нац. особливостей, рівня тех.-екон. розвитку, класової структури. Це стосується і проведення соціалістич. І. Для СРСР І. була істор. необхідністю і мала вирішальне значення для побудови розвинутого соціалізму, створення його матеріально-тех. бази. Соціалістична революція встановила в Росії найпередовіший в світі політ. лад, але в екон. відношенні країна була відсталою. Інтереси побудови соціалізму і наявність капіталістичного оточення вимагали високих темпів 1. Курс на соціалістичну І. в СРСР проголосив XIV з'їзд ВКП(б) (1925). Було поставлено завдання — створити потужну індустрію в усіх союзних республіках і національних районах; розв'язання його давало можливість ліквідувати фактичну нерівність нац. окраїн, піднести їхню економіку і культуру. Соціалістична І. здійснюється на основі сусп. власності на засоби виробництва. Для неї характерний першочерговий розвиток важкої пром-сті, особливо виробн. машин і устаткування, що дає можливість в найкоротший строк реконструювати все нар. г-во на основі найновішої техніки, створити матеріально-технічну базу соціалізму. Особливу роль у соціалістичній І. відіграє електрифікація, яка є необхідною умовою побудови комунізму. Ресурси для соціалістичної І. створюються шляхом соціалістичного нагромадження (прибутків від виробничих підприємств, зовн. і внутр. торгівлі, держ. банківської системи тощо). Важливе значення мають послідовний режим економії і творча ініціатива трудящих мас у боротьбі за підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, дострокове виконання нар.-госп. планів. Внаслідок соціалістичної 1. Рад. Союз з країни відсталої, аграрної перетворився на могутню індустріальну державу з високомеханізованим с. г. Уже на кінець другої п'ятирічки СРСР за обсягом пром. виробн. випередив Францію, Великобританію та Німеччину і вийшов на 1-е місце в Європі і на 2-е місце в світі. Соціалістична 1. створила матеріальні передумови для проведення культурної революції в СРСР. Вона була одним з найважливіших засобів здійснення ленінської нац. політики. Велике значення І. мала для зміцнення обороноздатності країни. Успішне проведення І. було однією з основ перемоги Рад. країни у Великій Вітчизняній війні 1941—45. В післявоєнні роки рад. народ до-сяг величезних успіхів у розвитку соціалістичної економіки. Валова продукція пром-сті 1977 збільшилась проти 1940 в 19 раз, зокрема виробн. засобів виробництва — в 26 раз, виробн. предметів споживання — в 10 раз. Продуктивність праці пром. робітників 1977 зросла проти 1940 в 7,1 раза. Змінилася структура промисловості СРСР. В 1940 виробн. засобів виробн. становило 61%, а виробн. предметів споживання — 39% , 1977 — відповідно 74% і 26%. Створено багато нових галузей індустрії: виробн.якісних металів, штучних волокон, шкіри, пластичних мас, багато нових видів машинобудування (автомобілебудування, виробн. тракторів, комбайнів, металург., гірничого та хім. устаткування тощо). На сучас. етапі відбувається І. всіх сфер матеріального життя. Соціалістична І. на Україні була складовою частиною загальнодерж. процесу І. IX з'їзд КП(б)У (1925) визначив шляхи І в УРСР: макс. використання природних багатств, першочерговий розвиток важкої індустрії, а також розвиток легкої і харч. пром-сті. За роки довоєнних п'ятирічок збудовано Дніпрогес імені В. 1. Леніна, нові великі шахти в Донбасі і гіганти металургії "Азовсталь", "Запоріжсталь" і "Криворіжсталь", Нікопольський південно-трубний металургійний з-д; маш.- буд. з-ди в Донбасі, Харкові, Дніпропетровську, Києві, Одесі та в ін. містах; хім. комбінати в Лисичанську, Рубіжному, Горлівці, Дніпропетровську. За допомогою братніх республік успішно відбудовано нар. г-во республіки після Великої Вітчизняної війни. Великих успіхів у проведенні дальшої І. досягнуто в УРСР за післявоєнні роки. Створено потужну електроенерг. систему, що є складовою частиною Єдиної енергетичної системи СРСР. Змінилася структура пром-сті республіки. Питома вага виробн. засобів виробн. збільшилася з 62% 1940 до 72% 1977. Випуск валової продукції пром-сті перевищив рівень 1940 майже в 13, а машинобудування — в 46 раз. Зросло виробн. предметів нар. споживання. Індустріалізовано зх. області, які до возз'єднання з Рад. Україною були екон. відсталими. Освоєно Львівсько-Волинський вугільний басейн, збудовано потужні електростанції, великі маш.-буд. з-ди, багато нових підприємств по переробці с.-г. сировини тощо. Здійснено соціалістичну перебудову с. г. Досвід соціалістичної І. в СРСР та ін. соціалістичних країнах має велике міжнар. значення. Його використовують, враховуючи конкретні умови, інші країни, зокрема країни соціалістичної орієнтації. Міжнародний соціалістичний поділ праці звільняє ряд соціалістич. країн від необхідності розвивати всі галузі важкої пром-сті і створює можливість концентрувати зусилля на тих з них, для яких є сприятливі природні та соціально-істор. передумови. В умовах світової соціалістичної системи господарства при здійсненні І. широко використовується взаємодопомога соціалістич. країн, спільне розв'язання госп. завдань, що постають перед ними в процесі соціалістичного будівництва (див. Соціалістична економічна інтеграція).

Літ.: Маркс К. Капітал, т. 1; Маркс К. і Енгельс Ф. Твори, т. 23; Ленін В. І. Повне зібрання творів; т. 3. Розвиток капіталізму в Росії; т. 36. Чергові завдання Радянської влади; Матеріали XXV з'їзду КПРС. К., 1977; Брежнєв Л. І. Про основні питання економічної політики КПРС на сучасному етапі, т. 1 — 2. К., 1975; Щербицький В. В. Радянська Україна. К., 1978; Индустриализация СССР. 1933—1937. Документы и материалы. М., 1971; Гудзенко П. П. Україна — держава індустріальна. К.. 1971; Лельчук В. С. Социалистическая индустриализация СССР и ее освещение в советской историографии. М., 1975; Ильин С. С. Индустриализация социалистического сельского хозяйства. (Экономические формы и закономерности). М., 1975; Каніщенко Л. О. Індустріальний розвиток і структурні зрушення в економіці соціалістичних країн. К., 1976; История социалистической экономики СССР, т. 1—7. М., 1976—78; Кульчицкий С. В. Внутренние ресурсы социалистической индустриализации СССР (1926—1937). К., 1979.

М. М. Паламарчук.

 

Схожі за змістом слова та фрази