Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow гант-гд arrow ГВІНЕЯ
   

ГВІНЕЯ

Гвінейська Республіка - держава в Зх. Африці. Омивається Атлантичним ок. В адм. відношенні поділяється на 29 округів.

Державний лад. Г.- республіка. Діючу конституцію прийнято 1958. Глава д-ви - президент, обираний населенням строком на 7 років. Законодавчий орган - однопалатні законодавчі збори, що обираються населенням строком на 7 років; уряд очолює прем'єр-міністр.

В. Н. Ненисов.

Природа. Береги Г. низовинні, розчленовані глибокими затоками. Вздовж узбережжя вузькою смугою простягається низовина. Решта території переважно гориста. В центр. частині країни підноситься гірський масив Фута-Джаллон (вис. до 1537 м), на Пд. Сх.- Північно-Гвінейська височина з найвищою вершиною Г.- г. Німба, 1752 м. На Пн. Сх. лежить рівнина басейну верхньої течії Нігеру. Надра Г. багаті на заліз. руди, боксити, алмази, золото. Клімат екваторіальний, мусонний. Пересічна річна т-ра - від + 20° в гірських р-нах до + 25° на узбережжі. Опадів 1200-4000 мм на рік. Ріки повноводні, порожисті. Гол. з них: Гамбія, Бафінг (верхня течія Сенегалу), Нігер. Багато коротких річок впадає в Атлантичний ок. Грунти переважно червоні й червоно-жовті. Найбільш поширений тип природної рослинності - савана. Уздовж узбережжя - мангрові зарості.

Населення. В Г. живе понад 20 народностей та етнічних груп. Бл. половини населення належить до мовної сім'ї манде: народи малінке (900 тис. чол., тут і нижче 1975, оцінка), сусу (500 тис. чол.), кпеле (210 тис. чол.) та ін. Решта нас.- народи атлантичної мовної сім'ї: фульбе (1750 тис. чол.), кісі (250 тис. чол.) та ін. Держ. мова - французька. Офіційно визнаються також мови народностей, які населяють Г. (фуль, малінке, сусу та ін.). Пересічна густота нас.- 21 чол. на 1 км2. Бл. 10% нас. живе в містах. Найбільші міста: Конакрі, Кіндіа.

Історія. В 4-13 ст. тер. Г. входила до складу середньовічної д-ви Гана, в 13-16 ст.- Малі. У 18 ст. тут утворилася військ.-феод. д-ва народності фульбе. Європейці вперше висадилися на узбережжі Г. в 15 ст. До 19 ст. вони спустошували густонаселені області узбережжя Г., вивозячи звідти людей у рабство. З 2-ї пол. 19 ст. почалася франц. колонізація тер. Г. Населення Г. чинило запеклий опір завойовникам (повстання під керівництвом Саморі та ін.). Загарбавши Г., франц. колонізатори включили її до складу Сенегалу, а згодом виділили в окрему колонію. В 1904-58 Франц. Г. входила до Франц. Зх. Африки. Нас. Г. постійно боролося проти колоніалізму. Особливої сили нац.-визвольний рух набув після 2-ї світової війни. Його очолила Демократична партія Гвінеї (ДПГ), яка об'єднала прогресивні верстви населення країни. 2. X 1958 Г. було проголошено незалежною республікою. Президентом країни і главою уряду став А. С. Туре. Того самого року встановлено дипломатичні відносини з СРСР. З 1958 Г.- член ООН. В 1970 народ Г. відбив збройну агресію з боку Португалії. В країні здійснено прогресивні соціально-екон. перетворення. У 1962 ДПГ проголосила розвиток країни по некапіталістичному шляху. Уряд Г. проводить політику позитивного нейтралітету, виступає за єдність афр. д-в, проти неоколоніалізму. В 1973 між СРСР і Г. підписано угоду про екон. і тех. співробітництво. Г.- член Організації африканської єдності.

Ю. І. Патлажан.

Політичні партії, профспілки. Демократична партія Гвінеї, засн. 1947. Правляча і єдина партія в країні. Національна конфедерація трудящих Гвінеї, засн. 1960.

Господарство. Г.- агр. країна з відносно розвинутою гірничодобувною пром-стю. Після завоювання незалежності в країні відбувається подолання наслідків колоніалізму, поступова перебудова г-ва з метою створення нац. економіки. Зміцнюється держ. сектор у пром-сті, проводиться курс на кооперування у с. г., націоналізовано банки, електростанції, ряд підприємств, що належали іноз. компаніям, запроваджено монополію на зовн. торгівлю. За п'ятирічним планом 1974-78 вжито заходів щодо дальшого поліпшення галузевої структури г-ва. Велику допомогу Г. подають СРСР та ін. соціалістичні країни. За рахунок рад. кредитів споруджено ряд пром. підприємств, у т. ч. консервний з-д у Маму, лісопильний у Нзерекоре, холодильник і киснево-ацетиленовий з-д у Конакрі, бокситодобувний комплекс в Кіндіа, 2 показові тваринницькі ферми та ін. У с. г. зайнято понад 80% самодіяльного населення, виробляється 60% валового нац. продукту. Переважає дрібнотоварне, часто натуральне сел. г-во. Осн. прод. культури (1976, збір тис. т): рис - 470, кукурудза - 340, маніок - 450, батат - 90, просо, сорго, бобові. З тех. культур вирощують олійну пальму, дерево карите. Найбільше товарне значення мають кава (8 тис. т), банани (6 тис. т), ананаси (20 тис. т). Тваринництво має екстенсивний характер. Дедалі більшого значення набуває пром. рибальство (вилов риби в 1974-20 тис. т).

Гол. галуззю пром-сті є гірничодобувна, продукція якої забезпечує бл. 70% експорту країни. Іноз. монополії за участю д-ви розробляють родовища бокситів поблизу міст Боке, Кіндіа та Фріа (1976 видобуто 9,6 млн. т бокситів і вироблено 630 тис. т глинозему). На націоналізованих копальнях видобувають алмази (138 тис. каратів, 1974). Обробна пром-сть представлена підприємствами по переробці с.-г. продукції (рисоочисні, консервні, тютюнові ф-ки, текст. комбінат), є невеликі металообробні й хім. підприємства, лісопильні. Розвинуті кустарні ремесла й промисли. Виробн. електроенергії 534 млн. кВт o год (1976). Основні пром. центри: Конакрі, Канкан, Сігірі, Бейла. Довжина з-ць понад 1 тис. км, автошляхів - бл. 13 тис. км, у т. ч. з твердим покриттям - 1,1 тис. км. У Конакрі - мор. порт, міжнар. аеропорт. З Г. вивозять глинозем, каву, банани, ананаси, алмази; ввозять пром. устаткування, машини, нафтопродукти, прод. товари. Значна частина зовнішньо-торг. обороту країни припадає на соціалістичні країни. Г. торгує також із Францією, США, ФРН тощо.

Грош. одиниця - силі. За курсом Держбанку СРСР 100 силі = 3,39 крб. (серпень 1978).

Г. М. Биков.

Медичне обслуговування. В 1972 в Г. було 6,9 тис. лікарняних ліжок (1,7 ліжка на 1 тис. ж.). В Конакрі функціонує госпіталь на 500 ліжок, обладнаний на кошти СРСР. В 1973 мед. допомогу подавали 188 лікарів (1 лікар на 22,4 тис. ж.). Лікарів готують на мед. ф-ті політех. ін-ту в Конакрі та за кордоном.

Освіта, наукові та культурно-освітні заклади. З 1968 за реформою нар. освіти у Г. здійснюється ліквідація неписьменності. Навчання безплатне, усі навч. заклади -державні. В країні проголошено обов'язкове навчання дітей віком від 7 до 15 років: 6 років у поч. школі, 6 (3 + 3) у серед. навч. закладах. Викладання в поч. школі - 8 місц. афр. мовами, в серед. школі і вузах - франц. У 1974 в поч. школах та серед. навч. закладах налічувалось понад 350 тис. учнів, у вищих - понад 7 тис. студентів (1975). 5 вузів: Політех. ін-т у Конакрі (засн. з допомогою СРСР 1963); Політех. ін-т і Пед. ін-т (Вища нормальна школа) у м. Канкані; Нац. школа прикладних мистецтв і ремесел, Вища адміністративна школа в Конакрі. Наук. установи: Нац. ін-т наук. досліджень і документації (засн. 1958), держ. секретаріат наук. досліджень (засн. 1969), Гвін. академія нац. мов, Ін-т біол. досліджень, ряд наук. т-в. Нац. б-ка, б-ка Політех. ін-ту, нац. музей (усі - в Конакрі).

В. З. Клепиков.

Преса, радіомовлення. В Г. виходить газета"Хоройя" ("Гідність", з 1961, спочатку щоденна, з 1969 - щотижнева) та вісник уряду республіки "Журналь офісьєль де ля Репюблік" ("Офіційний журнал республіки", двічі на місяць). Урядове Гвін. агентство преси засн. 1960. З 1958 діє служба нац. радіомовлення. По внутр. програмах радіомовлення ведеться франц. мовою та мовами народностей Г., на зарубіжні країни - англ., португ., араб. та різними афр. мовами.

О. В. Ткачов.

Література. У народів Г. існує багатий фольклор: сказання, легенди, казки, байки про тварин, прислів'я. Малі фольклорні форми притаманні всім народам Г. У фульбе існує й багата писемна традиція рідною мовою. Створюється поезія і франц. мовою. Актуальні теми в своїх творах порушують Рай Отра (Мамаду Траоре), К. Ненекхалі Камара (виступає і як літ. критик), А. С. Туре, Е. Сіссе. В 60-х рр. почалася робота над створенням писемності для нац. мов.

Архітектура та образотворче мистецтво. Традиційне житло народів Г.- круглі в плані будівлі з глини з соломою без вікон, з конічним солом'яним дахом. У містах - прямокутні в плані будинки з терасами. Після 2-ї світової війни споруджуються будівлі сучас. архітектури з застосуванням нових конструкцій і матеріалів. З 1958 в Конакрі зводяться громад. й пром. споруди за участю спеціалістів із соціалістичних країн (Політех. ін-т, стадіон, радіоцентр - за проектами рад. архітекторів; друкарня - за проектом архітекторів НДР). На тер. Г. знайдено кам'яні фігурки людей і тварин. З сучас. худож. ремесел поширені різьблення на дереві (ритуальні маски) та слоновій кістці, вибійка на тканинах, плетіння з соломи (циновки тощо). Профес. образотворче мист. представлене народними картинками (майстерня в Конакрі).

Музика. У Г. побутують переважно колективні форми нар. творчості (спільний одноголосий спів, групові танці, інструм. ансамблеве виконання). Муз. інструменти: ударні-барабани, брязкальця; тип ксилофона - балафон; струнні - кора, керона (гітара). Після завоювання незалежності створюються профес. джазові ансамблі, танц. колективи. У 1963 в Конакрі відкрито Нац. муз. школу.

Театр. На тер. Г. ще в давнину поширилися нар. видовища з танцями, пантомімами й піснями. Розвиток сучас. театр. мист. почався після проголошення незалежності. Було створено колектив "Африкан. балети Гвінеї", в репертуарі якого - танці, пантоміми й муз.-драм. сценки. В 1964 організовано нац. ансамбль "Джоліба". Обидва ансамблі виступали в СРСР (перший - 1961, другий- 1966, 1968 і 1971). Існують аматорські худож. колективи, створено "Федеральні трупи", які готують вистави на актуальні теми. В 1970 в Конакрі відбувся 1-й нац. фестиваль мист. й культури, на якому було показано 15 вистав і ЗО балетів (наступні фестивалі - 1973, 1975).

Кіно. Розвиток нац. кінематографії Г. почався з 1958 після завоювання незалежності. З 1967 кіновиробництво стало державним, 1973 - став до ладу кіноцентр. Фільми: "Вчора, сьогодні, завтра" (1969, реж. Коста Н.Діань),"Сержант Бакарі Вулен" (1968, реж. Мухамед Ламін Акен), документальні-"І прийшла свобода" (1969, реж. Секу Умар Баррі), "Гвінея-Гвінея" (1971, реж. Мамаду Альфа Бада), "Пам'яті Кваме Нкрума" (1973, реж. Муса Дьякіте). Іл. див. на окремому аркуші, с. 448- 449.

Літ.: Гаврилов Н. И. Гвинейская республика. М., 1960; Мельников И. А., Корочанцев В. А. Экваториальная Гвинея. М., 1971; История национально-освободительной борьбы народов Африки в новое время. М., 1976: Современные литературы Африки. Северная и Западная Африка. М., 1973: Виноградов В. С. Музыка Гвинеи. М., 1969; Львов Н. И. Современный театр Тропической Африки. М.. .1977.

ГвінеяГвінея

Гвінея

 

Схожі за змістом слова та фрази