Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow плюш-подол arrow ПОВІТРОПЛАВАННЯ
   

ПОВІТРОПЛАВАННЯ

аеронавтика— 1) Літання на апаратах, легших за повітря,— аеростатах (на відміну від авіації, де використовують важчі за повітря апарати — літаки, вертольоти, планери). До початку 20-х рр. 20 ст. під "повітроплаванням" розуміли переміщення у повітрі взагалі. Спроби піднятися в повітря на аеростатах — кулях, наповнених нагрітим повітрям, були ще на початку 18 ст. в Росії, Франції та ін. країнах. У 1783 франц. повітроплавці здійснили політ на аеростаті (повітряній кулі) братів Ж. і Е. Монгольф'є. На пропозицію франц. вченого Ж. Шарля повітр. кулі почали наповнювати воднем. В 1803 польоти на повітр. кулі відбулись у Росії. Проект керованого аеростата — з повітряним гвинтом, що його мали обертати вручну, запропонував (1784) франц. інженер Ж. Меньє. Вперше політ на керованому апараті (дирижаблі) з паровим двигуном здійснив 1852 франц. інженер А. Жіффар. В серед. 19 ст., поряд з вільними, почали застосовувати прив'язні аеростати: для вивчення атмосфери, при геогр. дослідженнях, у військ. цілях (напр., в США під час громад. війни 1861—65, у франко-прусській війні 1871). Тривалість польоту вільних аеростатів становила кілька годин, висота — до З— 4 тис. м. Швидкість керованих аеростатів наприкінці 19 ст. досягала 15 км/год. В 1874—80 селянин Харківської губ. М. Т. Лаврентьєв виконав польоти на повітр. кулі власної конструкції в Харкові, Москві, Одесі та ін. містах. З поч. 20 ст., особливо в роки першої світової війни, набули широкого застосування дирижаблі, зокрема конструкції Ф. Цеппеліна. Швидкість їх (1924) становила 80—130 км/год. В Росії одним з піонерів дирижаблебудування був київ, інженер Ф. Ф. Андерс. У грудні 1917 з ініціативи В. І. Леніна почалось формування перших "соціалістичних повітроплавальних загонів" у Петрограді, Москві, Саратові та ін. містах. Ці загони брали участь в бойових діях на багатьох фронтах громад. війни, в т. ч. на Україні. В подальшому розвиток П. був пов'язаний зі здійсненням дальніх перельотів, дослідженням неприступних районів земної кулі, з вивченням стратосфери. В 1926 Р. Амундсен на дирижаблі "Норвегія" здійснив безпосадочний переліт з о. Шпіцберген через Пн. полюс на Аляску. У 1928 У. Нобіле зробив політ на дирижаблі "Італія" до Пн. полюса (закінчився трагічно). В 1931 бельг. дослідники О. Пікар і М. Кіпфер досягли на стратостаті висоти 15 780 м. В СРСР першими (1933) піднялись у стратосферу на стратостаті "СССР-1" повітроплавці Г. О. Прокоф'єв, К. Д. Годунов і Е. К. Бірнбаум. Стратостат досяг висоти 19 тис. м. В роки Великої Вітчизн. війни почали широко застосовувати аеростати спостереження і загородження. З 50-х рр. в різних країнах використовують безпілотні (автоматичні) аеростати — для вивчення повітр. струменевих течій, для геогр. і медико-біол. досліджень, піднімання телескопів тощо. 2) Наука, що визначає принципи і способи літання на апаратах, легших за повітря, її теор. основою є аеромеханіка, зокрема її розділ — аеростатика. Див. також Київське товариство повітроплавання, Товариство авіації та повітроплавання України і Криму.

Літ.: Жуконский Н. Е. Собрание сочинений, т. 6. Теоретические осноны воздухоплавания. М. —Л., 1950; Броуде Б. Г. Воздухоплавательные летательные аппараты. М., 1976.

О. М. Плашенко.

Повітроплавання - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази