КОДЕКС ЗАКОНІВ ПРО АКТИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СТАНУ, ПРО СІМ'Ю ТА ОПІКУ УСРР 1919
- перший кодифік. акт укр. рад. зак-ва в галузі сімейного права. Проект кодексу розробив НКЮ УСРР влітку 1919 на основі тексту аналогіч. рос. кодексу 1918 з урахуванням декретів РНК УСРР від 20.ІІ.1919 «Про цивільний шлюб та про ведення книг актів громадянського стану» і «Про розлучення». Кодекс затв. РНК УСРР у липні 1919. Кодекс складається з трьох книг: 1. Про акти громадянського стану (ст. 1—55); 2. Про шлюб і сім'ю (ст. 56-114); 3. Про опіку (ст. 115-146). У них відповідно регулювалися питання ведення записів актів громадян, стану і можливість встановлення фактів народження, смерті тощо в разі відсутності належних актових записів; порядок укладання шлюбу і взаємні права та обов'язки подружжя, особисті та майнові права батьків і дітей; органи опіки, порядок призначення, обов'язки та відповідальність опікуна. Встановлювався шлюб, вік: 16 років для жінок та 18 — для чоловіків. Укладання шлюбу не спричинювало спільності майна подружжя, у т. ч. нажитого в шлюбі. Батьки і діти здійснювали права на належне кожному з них майно самостійно та незалежно одне від одного. Забезпечувалося: право непрацездат. подружжя на одержання утримання від ін. подружжя; право на аліменти після розлучення; право на встановлення дійсного походження дитини незалежно від її народження у шлюбі чи поза ним; право матері позашлюб. дитини ще в період вагітності заявити в ЗАГС про батька дитини та визнання чи невизнання залежно від дій названого батька його батьківства. Передбачалася виплата аліментів батьками на дітей віком до 16 років, а працездатні та діти, що мають майно, зобов'язувались утримувати своїх батьків (взаємні аліментні обов'язки батьків та дітей наставали, якщо ті, хто потребував допомоги, не перебували на держ. утриманні). Умови громадян, війни не дозволили ввести кодекс у дію.
Літ.: Матвеев Г. К. История семейно-брачного зак-ва Укр. ССР. К., 1960.
