Вук Стефанович (26.Х 1787, с. Тржич, Сербія — 26.І 1864, Відень) — сербський філолог, фольклорист і історик, чл.-кор. Петербурзької (з 1851) та ін. академій наук. Основоположник сербської літ. мови на народнорозмовній основі. Освіту здобув самотужки. В 1814 видав "Малий слов'яно-сербський пісенник простого люду", де застосував розроблений ним новий правопис серб. мови, заснований на фонетичному принципі, і "Граматику сербської мови за говорами простого люду". Найвизначніша праця К.— "Сербський словник. .." (1818). Зібрав і опублікував "Сербські народні казки" (1821), "Сербські народні пісні" (т. 1—4, 1823—33), "Сербські народні приказки" (1836) та ін. У 1818—19 приїжджав у Росію, побував на Україні, зокрема в Києві, Харкові, Чернівцях, Львові. Був знайомий з багатьма рос. вченими й письменниками.
Літ.: Білодід І. К. Вук Караджич в історії українсько-сербських наукових зв'язків. К., 1965; Кирилюк Є. П. Вук Караджич і українська культура. К.. 1978.
І. К. Білодід.
