Михайло Євграфович [справж. прізв. Салтиков, псевд. — Н. Щедрін; 15(27).І 1826, с. Спас-Угол, тепер Калязинсь-кого р-ну Твер. обл. - 28.ІУ(10.у) 1889, Петербург] — рос. письменник і публіцист. Закін.
1844 Царскосел. ліцей. Служив у канцелярії військ, м-ва (1844-48). У 40-і рр. зблизився з М. В. Петрашевським, таємний гурток якого відвідував 1845—47. У квітні 1848, після виходу перших гостро-крит. повістей «Суперечності» (1847) та «Заплутана справа» (1848), С.-Щ. був заарештований і засланий на службу у В'ятку, де його призначили ст. чиновником з особливих доручень при губернаторі; з 1850 — радник губ. правлшня. З 1856 — віце-губернатор у Рязані, з 1860 — у Твері. 1862 вийшов у відставку, але 1864 повернувся на держ. службу, очолював казенні палати у ряді губ. центрів. 1868 остаточно був звільнений у відставку із забороною займати посади на держ. службі. 1877 очолив редакцію журн. «Отечественные записки». Співробітничав у журн. «Современник». У своїх численних служб, записках, політ, і ху-дож. творах С.-Щ. створив панорамну картину пореформен. сусп-ва у Росії, де процвітали корупція, хабарництво, зловживання владою. Особливий сусп. резонанс мали збірки «Сатири в прозі» (1863), «Невинні оповідання» (1863), сатир, твори «Історія одного міста» (1869—70), «Помпадури і помпадурші» (1863—74), «Щоденник провінціала в Петербурзі» (1872—73), «Пани Молчаліни» (1874—80), «Пани Головльови» (1875—80), «Пошехонська старовина» (1887— 89), в яких С.-Щ. реалістично змалював тогочасну Росію, висміяв систему самодерж. управління і цар. бюрократію. Зміст д-ви і права, образно розкритий письменником у літ. і публіцист, творах, він вбачав у їх соціальному вимірі. С.-Щ. виступав за громад, порядок, заснований на захисті інтере
сів народу. На його думку, закони в Росії залежать не тільки від волі самодержця, а й від сваволі чиновництва, яке вкладає у них своє тлумачення, користуючись безконтрольністю та безкарністю. Оцінюючи ілюзорність лібер. спроб обмежити бюрократію законом, С.-Щ. зазначав, що успіх тут залежить «від корінного перетворення життєвих форм». Критика С.-Щ. соціально-політ. і морально-прав, засад бурж.-поміщ. сусп-ва здійснювалася з позицій демократизму та утоп. соціалізму. Він був прихильником ідеалів соціальної свободи, рівноправ'я і справедливості.
Укр. мовою твори рос. письменника перекладали І. С. Нечуй-Левицький, І. Я. Франко, М. І. Павлик, О. С. Маковей. С.-Щ. був обраний почес. членом ради Харків, ун-ту.
Те.: Поли. собр. соч. и писем, т. 1—20. М.-Ленинград, 1933-41; Собр. соч. и писем, т. 1-20. М., 1965-78.
Літ.: Макашин С. А. Салтыков-Щедрин. Биография, т. 1. М., 1951; М. Е. Салтыков-Щедрин в воспоминаниях современников. М., 1957; Бушмин А. С. М. Е. Салтыков-Щедрин. Ленинград, 1970; Бабкин В. Д., Селиванов В. Н. Народ и власть. Опыт систем, исследования воззрений М. Е. Салтыкова-Щедрина. К., 1996.
В. Д. Бабкін.
