—кабель, що складається з однієї або кількох коаксіальних (співвісних) пар провідників, розділених ізоляційним матеріалом; вид кабеля зв'язку. Провідниками в К. к. є мідь або алюміній, ізоляційними матеріалами — переважно пластмаси. К. к. (мал.) практично не випромінює (тобто не втрачає) енергії в навколишній простір і добре захищений від перешкод. До коаксіальних належать деякі радіочастотні кабелі. К. к. застосовують у замкнених телевізійних системах, відеотелефонах, лініях міжміського зв'язку (див. Міжміський кабель зв'язку) тощо.
|
