(Cerium; від назви планети Церери), Се — хім. елемент IIІ групи періодичної системи елементів Д. І. Менделєєва, ат. н. 58, ат. м. 140, 12; належить до лантаноїдів. Відкрили Ц. 1803 нім. хімік М. Г. Клапрот і швед. учені Й. Я. Берцеліус і В. Гізінгер. Вміст у земній корі 4,5 10-3% за масою. Ц. — м'який метал сірого кольору; густ. 6770 кг/м3; tпл 795 °С; tкип 3467 °С. Хімічно активний; безпосередньо реагує з азотом, сіркою та іншими елементами. Осн. сировиною для добування Ц. є мінерал монацит. Ц. використовують як присадку для сплавів, діоксид Ц. СеO2 — у виробн. скла (для його знебарвлення), у ядерній техніці тощо.
|
