в металургії —1) Допоміжний сплав, який вводять у рідкі металеві сплави, щоб змінити їхній хім. склад і поліпшити властивості. Являє собою сплав певних хім. елементів з легуючими елементами або модифікаторами чи (рідше) самих легуючих елементів (модифікаторів) Сприяє кращому засвоюванню сплавами легуючого елемента (модифікатора), ніж при додаванні його окремо — у чистому вигляді. Найчастіше Л. (напр., сплав кремній — кальцій — магній — церій — залізо, що його додають у чавун) застосовують у чорній металургії.
2) Метал. який вводять у благородні метали або сплави, щоб надати їм необхідних властивостей, а також зменшити вартість виробів з них. Такими Л. є, напр.. мідь, алюміній.
|
