- міжнар.-правовий документ, прийнятий під егідою Ради Європи та ЮНЕСКО 11.IV 1997 у м. Ліссабоні (Португалія). Станом на 2000 її учасницями є бл. 100 держав. Україна ратифікувала Конвенцію З.ХП 1999. Складається з преамбули та 11 розділів, статті яких мають окр. нумерацію. Мета Конвенції — надання можливості всім жителям регіону повною мірою користуватися системами полегшення гр-нам кожної д-ви та студентам закладів освіти кожної з договірних сторін доступу до осв. ресурсів ін. сторін шляхом сприяння освіті на території ін. країн. У Конвенції визначено організації кожної із сторін, яким надано повноваження вирішувати питання визнання кваліфікацій: центр, органи д-ви, складові частини д-ви (адм.-тер. одиниці), окр. вищі заклади освіти або ін. установи (ст. 1 розд. 1).
Договірні сторони зобов'язалися розглядати всі заяви про визнання кваліфікації лише на основі набутих пошукувачем знань і навичок незалежно від статі, раси, мови, релігії, переконань, походження, майнового стану та ін. обставин. Рішення про визнання ухвалюються на основі інформації про кваліфікації, визнання яких запитується (ст. 4 розд. 3). Для полегшення цієї процедури кожна договірна сторона надає належну і чітку інформацію про свою осв. систему.
З метою доступу до програм системи вищої освіти кожна сторона — учасниця Конвенції визнає (повністю, частково або з виконанням спец, вимог) присвоєні ін. сторонами кваліфікації, що відповідають заг. вимогам доступу до вищої освіти на тер. сторони, в якої запитують визнання кваліфікації (ст. 1 розд. 6). Ці визнання мають такі правові наслідки: доступ до дальшого навчання у системі вищої освіти (із зарахуванням періодів навчання), включаючи складення відповідних іспитів, і/або до підготовки докт. дисертації на таких самих умовах, що висуваються власниками кваліфікацій, присуджених на тер. сторони, в якої запитують визнання; використання академ. звання відповідно до законів і правил сторони, в якої запитують визнання (ст. З розд. 6). Оцінка договірною стороною кваліфікації з вищої освіти, присвоєної на тер. ін. сторони, може здійснюватися у таких формах: заг. рекомендація для працевлаштування; рекомендація закладу освіти для допуску до його програм (допуск може бути повний, обмежений або вибірковий); рекомендація будь-якому ін. органу, компетенцією якого є визнання кваліфікації (ст. 4 розд. 6).
Застосування Конвенції здійснюється під наглядом та за сприяння Комітету Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні, Європейської мережі нац. центрів інформації про академічні мобільність та визнання (Мережа ЄНЦІ, утв. 1994 рішенням Комітету міністрів Ради Європи та Регіонального комітету ЮНЕСКО для Європи; ст. 1 розд. 11). Мережа ЄНЦІ — це нац. центри інформації, утворені з метою доступу до надійної і точної інформації про систему вищої освіти і кваліфікації (ст. 4 розд. 10). До складу К-ту Конвенції входять по одному представнику від кожної держави-учасниці. Сесії К-ту відбуваються раз на 3 роки. Крім дер-жав-учасниць у роботі К-ту можуть брати участь ін. д-ви як спостерігачі. Місцеперебування
К-ту — М. Брюссель (Бельгія).
Н. М. Пархоменко.
