— за рад. кримінальним правом умисне, корисливе, протиправне звернення державного або громадського майна на свою користь або на користь ін. осіб. Один із злочинів проти соціалістичної власності. Кримінальний кодекс УРСР, як і кодекси ін. союзних республік, залежно від способу (форми) викрадення держ. або громад. майна розрізняють розкрадання, вчинене шляхом крадіжки, грабежу, шахрайства, привласнення, розтрати або зловживання службовим становищем, розбою. Окремо передбачена відповідальність за дрібне розкрадання (при якому, як правило, вартість викраденого не перебільшує 50 крб.) і за розкрадання в особливо великих розмірах (понад 10 тис. карбованців), незалежно від способу їх вчинення. За розкрадання шляхом привласнення, розтрати або зловживання службовим становищем може застосовуватись додаткове покарання — позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 5 років. Заг. обставинами, що обтяжують відповідальність за розкрадання, є: повторність, вчинення його за попереднім зговором групою осіб, великі або особливо великі розміри викраденого, вчинення цього злочину особливо небезпечним рецидивістом. За Р. д. або г. м. встановлено кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15 років, а за розкрадання в особливо великих розмірах може бути застосована смертна кара. Після встановлення 1973 адм. відповідальності за дрібне розкрадання кримінальну відповідальність за вчинення таких дій несе особа, яка протягом року двічі була піддана адміністративному стягненню, заходам адм. чи громад. впливу і знову вчинила такі самі дії.
