Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow копіт-корн arrow КОРЕЯ
   

КОРЕЯ

— країна у Сх. Азії, на Корейському п-ові, прилеглій частині материка та островах. На Сх. омивається Японським м., на Зх,— Жовтим м., на Пд.— водами Корейської прот. Пл. 220,8 тис. км2 (у т. ч. 1,2 тис. км2 демілітаризованої зони).

Населення — понад 54.1 млн. чол. (1978, оцінка); 99% — корейці. Карти див. на окремому аркуші, с. 368—369.

Природа. Узбережжя сх. частини К.— гористе, розчленоване слабо; зх. та пн.-сх. береги переважно низькогірні, погорбовані, розчленовані численними затоками та бухтами. Для зх. узбережжя характерні високі (до 10 м) припливи, з великою швидкістю припливно-відпливних течій, які затоплюють прибережну смугу завширшки до 10 км. Більшу частину тер. країни займають гори й плоскогір'я (вис. 500—2000 м). На півночі — Пн,-Корейські гори з найвищою вершиною К.— вулканом Пектусан (на кордоні з Китаєм), вис. 2750 м. Гори складаються з численних хребтів, між якими лежать плоскогір'я Чанбайшань і плато Кема. На Сх. Корейського п-ова підносяться Сх.-Корейські гори у вигляді системи паралельних хребтів; на півдні — Пд.-Корейські гори. Низовини простягаються гол. чин. вздовж зх. узбережжя. Поклади заліз., поліметалевих і мідних руд, графіту, магнезиту, вугілля. На Корейському п-ові клімат морський, у напрямі на Пн. переходить у континентальний, мусонний, на більшій частині території — помірний, на крайньому Пд.— субтропічний. Пересічна т-ра січня на Пн.—21, на Пд. +4° (в горах морози досягають —30, —40°); серпня — відповідно +22 і +26°. Пересічна річна кількість опадів від 700 мм на Пн. до 1500 мм на Пд. Річкова сітка густа, річки переважно гірські, порожисті. Судноплавні лише пониззя найбільших річок, головні з них: Амноккан, Тедонган, Хангані Туманган. Грунти переважно гірські бурі лісові та жовто-бурі лісові, на Зх. та крайньому Пд.— жовто-бурі, жовтоземи й червоноземи. Під лісами й чагарниками — понад 70% площі країни; на Пн. переважають хвойні (сосна, ялина, модрина, кедр), в центр. частині — широколистяні (дуб, клен та ін.), на крайньому Пд.— субтропічні вічнозелені й листопадні ліси.

Історія. Найдавніші сліди людини на Корейському п-ові належать до пізнього палеоліту. Першою д-вою в історії К. вчені КНДР вважають давній Чосон (час розквіту — 5— 4 ст. до н. е.). На поч. нашої ери утворилися ранньофеод. кор. д-ви Когуре, Пекче та Сілла. В 918 полководець Ван Гон створив д-ву Коре (звідси походить сучас. назва Кореї), яка 935 об'єднала всю країну. З 1-ї пол. 12 ст. д-ва Коре почала занепадати внаслідок феод. воєн і сел. повстань. З 1231 протягом кількох десятиліть нар. маси вели запеклу боротьбу проти монг. завойовників. У 1259 правителі Коре визнали владу монг. хана. В серед. 14 ст. д-ва Коре розірвала васальні стосунки з заснованою монголами Юаньською імперією, 1359—62 відбила навалу кит. завойовників. У 1392 воєначальник Лі Сон Ге став королем Коре, поклавши початок дин. Лі (правила до 1910). Д-ва Коре почала називатися Чосон. її екон. і культур. піднесення припало на серед. 15 ст. В той же період посилилася феод. експлуатація, що викликало ряд сел. повстань. В кін. 16 ст. в К. вторглися япон. завойовники. У 1592—98 кор. народ піднявся на визвольну війну й вигнав їх з своєї території. Видатну роль у цій війні відіграв кор. флотоводець Лі Сун Сін. У 1627 і 1636 в К. вторглися маньчжури. В кін. 18 ст. в К. з'явилися ознаки розкладу феод. відносин. В 60—70-х рр. 19 ст. Франція і США спробували силою "відкрити" К., правителі якої дотримувалися політики зовн. ізоляції. В 1876 Японія нав'язала К. нерівноправний Канхваський договір. Потім США, Великобританія, Німеччина, Росія, Франція та ін. д-ви уклали з К. аналогічні угоди. Під час російсько-японської війни 1904—05 япон. імперіалісти окупували К. За договором про протекторат (від 17.XI 1905) К. втрачала право мати відносини з іноз. д-вами і підкорялася владі япон. генерального резидента. В 1910 Японія анексувала К. і включила її до складу япон. імперії. Велика Жовтн. соціалістич. революція мала значний революціонізуючий вплив на К. У березні — квітні 1919 в К. відбулося загальнонац. повстання (див. Березневе повстання в Кореї 1919). На поч. 20-х рр. в К. почали створюватися марксистські гуртки і комуністичні групи, робітн. і сел. орг-ції. В 1925 було створено Компартію К. Жорстокі репресії і фракційна боротьба призвели до того, що 1928 компартія припинила своє існування. Після її розпуску в пром. районах країни було створено підпільні комуністичні групи. В 30-х рр. важливою формою нац.-визвольного руху кор. народу стала збройна боротьба. На тер. Пн.-Сх. Китаю (Маньчжурія), де жило понад 1 млн. корейців, розгорнувся партизанський рух, яким керували кор. комуністи на чолі з Кім Ір Сеном. У 1934 на базі партизанських загонів було створено кор. Нар.-революц. армію. У 1936 на основі тактики створення широкого антиімперіалістичного фронту кор. комуністи заснували Т-во відродження батьківщини. Його програма ставила завданням ліквідувати япон. панування, створити незалежну кор. д-ву, здійснити політ., соціально-екон. і культур. перетворення демократичного характеру. В роки 2-ї світової війни, під впливом перемог СРСР над нім. фашизмом, в К. розгорнулися різні форми Руху Опору. У серпні 1945 Рад. Армія, розгромивши Квантунську армію, визволила К. від япон. ярма. У вересні 1945 в Пд. К. висадилися амер. війська. Тер. К. згідно з рішенням Потсдамської конференції 1945 було поділено на зону відповідальності Рад. Армії (на Пн. від 38 паралелі) та зону відповідальності амер. військ (на Пд. від 38 паралелі). Передбачалося, що цей поділ матиме тимчасовий характер. Його метою було прийняття капітуляції япон. військ Рад. Армією у Пн. К., амер. армією — у Пд. К. У Пн. К., де перебували рад. війська, створилися сприятливі умови для здійснення нар.-демократичної революції. Боротьбу трудящих за її здійснення очолила Компартія К. (згодом—Трудова партія К.), відновлена після визволення країни. До 1947 у Пн. К. в основному було розв'язано загальнодемократичні завдання революції, склались умови для переходу до розв'язання соціалістичних завдань. У Пд. К. амер. війська зберегли япон. адм. систему, розігнали створені нар. к-ти, почали збирати сили реакції. Моск. нарада міністрів закорд. справ СРСР, США і Великобританії (грудень 1945) висловилася за створення Тимчасового кор. демократичного уряду. Проте правлячі кола США стали на шлях розколу країни, створення у Пд. К. сепаратної д-ви. В травні 1948, незважаючи на активний протест населення, у Пд. К. було проведено "вибори" до Нац. зборів. 15.VIII 1948 у Пд. К. було створено "Республіку Корею". У відповідь на розкольницькі дії імперіалістичних кіл прогресивні сили К. взяли курс на створення справжньої нар.-демократичної республіки. В серпні 1948 було проведено загальнокор. вибори до Верховних нар. зборів К. (у Пн. К. вони були прямими, у Пд. К., де вибори проводилися нелегально,— непрямими). Верховні нар. збори проголосили утворення КНДР і сформували уряд на чолі з Кім Ір Сеном. Див. розділи "КНДР" і "Південна Корея".

В. К. Пак.

Наука. В перших століттях н. е. в К. з'явилося ієрогліфічне письмо. Астрономічні та метеорологічні спостереження велися з 2 ст. Одночасно розвивалася математика. В 632—647 споруджено першу на Сході астр. башту. В 718 винайдено водяний годинник. У 682 в д-ві Сілла відкрилося вище держ. уч-ще "Кукхак". У 10 ст. в К. вже були б-ки. В 1234 вперше в світі застосовано друкарський металевий шрифт. Найранішим з кор. літописів, що зберігся, є "Самгук сагі" ("Історичні записи трьох держав", 1145). В кін. 13 ст. буддійський чернець Кім Ірьон написав літопис "Самгук юса". В 1451 було складено"коресу" ("Історію Коре" в 139 книгах). У серед. 15 ст. почалося складання "Хроніки династії Лі" (завершена в кін. 19 ст.). У 1451 Ян Сон Джі та ін. склали історико-геогр. опис і карту К. Значного розвитку в К. досягла медицина. В 1432 було завершено складання кор. фармакопеї "Хан'як чипсонбан", 1445 видано мед. енциклопедію "Ийбан ючхві". В 15—17 ст. з'явилися значні природннчонаукові праці, серед яких — енциклопедія "Тон-гук йоджі синнам" ("Огляд визначних пам'яток держав Сходу" в 55 книжках, 1487) і медична енциклопедія "Тонни погам" ("Скарбниця медицини Сходу" в 25 книжках кор. вченого Хо Джуна, 1610). У 15—16 ст. значних успіхів досягнуто в кораблебудуванні й артилерії (вдосконалення Лі Сун Сіна). В 1770 видано 100-томну кор. енциклопедію "Тонгук мунхон піго", 1798 — с.-г. енциклопедію. У 1861 вийшли праці Хван Хе Ама з питань терапії. В кін. 19 — на поч. 20 ст. було опубліковано праці основоположника кор. мовознавства Чу Сі Гьона. У 30-х рр. 20 ст. здійснювалися спроби висвітлення історії з марксистських позицій (Пек Нам Ун та ін.).

Література Л-ра К. зародилася в перших століттях н. е. До кін. 19 ст. створювалася на ханмуні (кореїзованій формі кит. літ. мови) і кор. мовою. Від давньої поезії кор. мовою збереглося 25 невеликих віршів — хянга ("пісні рідного краю"; 7—11 ст.), продовженням яких в 11—14 ст. були "пісні Коре". Видатні майстри поезії на ханмуні в 9—13 ст.— лірики Чхве Чхі Вон, Лі Ін Но, Лі Тю Бо. Рання проза на ханмуні в 11—13 ст. представлена конфуціанським літописом "Історичні записи трьох держав" Кім Бу Сіка, буддійською житійною л-рою, "неофіційними історіями" ("Події, що залишилися від часів трьох держав" Ірьона), збірками ихесоль — прози малих форм. Кращі зразки л-ри на ханмуні 9— поч. 15 ст. увійшли до "Східної антології", укладеної 1478 в 130 книгах Со Го Джоном та ін. У розвитку середньовічної новели велику роль відіграв Кім Сі Сип. У 16 ст. з'явилися алегоричні повісті Лім Дже. Перший і вір на кор. алфавіті (створений 1444) — "Ода дракону, шо летить в небесах" (1445) Чон Ін Джі і Квон Дже. В поезії кор. мовою в 16—17 ст. переважала пейзажна й філос. лірика ("поезія рік і озер"). Найвищий розквіт її жанрів — сиджо (тривіршів) і каса (поем) — у творчості Чон Чхоля, Пак ін Но, Юн Сон До. В 17—19 ст. особливо популярним був жанр повісті кор. мовою, гол. чин. анонімної ("Повість про Чхунхян", "Повість про Сім Чхон" та ін.). Ідеї просвітительського напряму сирхак відобразились у творчості Кім Ман Джуна — автора першого роману "Хмарний сон дев'яти", в сатиричних новелах і віршах на ханмуні письменників-реалістів 18—19 ст. Пак Чі Вона й Чон Як Йона. Перехідним етапом до прози поч. 20 ст. була синсосоль ("нова проза"); повісті Лі Ін Джіка та ін. Л-ра розвивалася і в тяжких умовах япон. колоніального панування (1910—45). Початок сучас. прозі поклав письменник та ідеолог кор. бурж. націоналізму Лі Гван Су романом " Бездушність" (1917). У л-рі 20-х рр. ішла боротьба різних напрямів. Під впливом Великої Жовтн. соціалістич. революції формувалася кор. пролет. л-ра. її визначні представники — Чхве Сохе, Лі Гі Йон, Чо МьонХї, Сон Йон. До демократичного напряму в л-рі 30-х рр. належав лірик Кім Соволь. В ході антияпон. нац.-визвольної боротьби народжувалася революц. література.

Л. Р. Концевич.

Архітектура. На тер. К. від епохи неоліту збереглися залишки глинобитних напівземлянок, від перших століть н. е.— поховальні споруди — дольмени, гробниці, від 7 ст.— астрономічна башта Чхом-сонде поблизу Кьонджу. З 8 ст. інтенсивно забудовувалися міста (в т. ч. столиця Кьонджу), споруджувалися кам. храмові ансамблі й пагоди (печерний храм Соккурам. 742—764; комплекс Пульгукса, 751, перебудований 1350,— поблизу Кьонджу). В епоху д-ви Коре (918—1392) будували пагоди складних форм (пагода Хьокмьотхап храму Попчхонса в Хансоні, теперСеул, 1085), багато декоровані культові (монастир Сог ванса в районі Анбьона, пров. Хамгьон-Намдо, 1386, зруйнований 1950—53) та світські (палац правителів Манвольде в Сондо, тепер Кесон, 918, зруйнований 1361) комплекси. За часів дин. Лі (1392—1910) споруджували величні палацові ансамблі з невеликих будівель, об'єднаних подвір'ями й багато оздоблених різьбленням на дереві й камені (Кьонбоккун у Хансоні, 1394, зруйнований в 16 ст., відбудований у 19 ст., знову зруйнований 1950—53), а також культові споруди (монастир Тхон-доса, 16 ст.; пагода монастиря Вон-гакса в Хансоні, 1467), що відзначаються пишністю й розкішшю. Нар. житло К.— низький одноповерховий будинок (з каменю, глини, дерева) з терасою й традиційною системою опалення під підлогою. В період япон. колоніального панування (1910—45) архітектура К. зазнала впливу європ. та япон. архітектури. Образотворче мистецтво. На тер. К. від часів неоліту зберігся посуд з глини; від 3—7 ст.— розписи з зображенням побутових сцен, якими були вкриті стіни гробниць. Декоративно-ужиткове мист. цього часу представлене посудинами з глини у вигляді вершників і будиночків, виробами з металу (бронзові дзеркала, золоті корони правителів тощо). Скульптура 7—10 ст. виконана в традиціях буддійської пластики (статуя Будди й горельєф бодхісатви Квапим з храму Соккурам, 8 ст.). В 10 ст. значного розвитку набула монументальна скульптура (статуя Будди Майтреї, повіт Понсан, пров. Чхунчхон-Намдо), поширився живопис тушшю та водяними фарбами на сувоях. Розквіту досягло виготовлення виробів з кам. маси та фарфору. В 14 ст. засн. т. з. академію живопису. Серед художників 15—18 ст. майстри портрета, пейзажу й побутового жанру — Кан Хі Ан, Кім Сік, Чон Сон, Юн Ду Со, Кім Хон До та ін. У 19 ст. багато митців працювали в традиційному жанрі "квіти — птахи". В кін. цього ж ст. з'явився олійний живопис. В 15—19 ст. удосконалювалося вироби, фарфору. В 30 — на поч. 40-х рр. 20 ст. працював скульптор Кім Бок Чін (один з перших керівників кор. федерації пролет. мистецтва).

О. М. Глухарьова.

Музика. Ладова будова кор. музики грунтується на пентатоніці з елементами діатоніки й хроматизму. Нар. пісні — одноголосі, жанрово різноманітні, спів багатий на мелодичні й ритмічні варіанти і прикраси. Муз. інструменти: каягим (багатострунний щипковий), хеагим (струнний смичковий), тхунзо, пхірі (духові), теянгим, чанго (ударні). Становлення традиційних муз. форм належить до 3—9 ст. При імператорському дворі існували вокальні та інструм. ансамблі, відбувалися вистави з музикою, танцями в співом. У 15 ст. засн. перший муз. навч. заклад, введено своєрідну систему нотації, складено муз. енциклопедію ("Основи музикознавства"). В 2-й пол. 19 ст. зародилася нар. муз. драма — чхан-гик. яка розвинулася в нац. оперу (композитор Сін Дже Хе).

Театр. Історія кор. театру починається ще в 3 ст. до н. е. з обрядових пісень і танців, в основі яких— алегоричні відтворення явищ природи й трудових процесів. У 14— 15 ст. виник нар. театр масок (камьонгик) і театр ляльок (інхьонгик). Розвитку нар. театру сприяли нар. актори-професіонали — кван-де. Становлення профес. театру відбувалося в кін. 19 — на поч. 20 ст. В 1911 засн. театр"Хьоксиндан" ("Трупа реформ"), 1921 — "Союз драматичного мистецтва",1930 — пролет. театр "Мачхі" ("Молот"), 1932 — "Театр майбутнього", обидва — в Пхеньяні,1931 — "Масовий театр" в Кесоні,1932 — Т-во драм. мистецтва в Масані та ін. В період япон. колоніального панування діяльність нац. театрів обмежувала япон. цензура.

Кіно. Перший фільм знято 1921 групою аматорів. У 2-й пол. 20-х рр. виходили картини, які показували тяжке життя народу ("Бродяга", "Сутінкова вулиця" та ін.). У фільмах режисера, сценариста та актора На Ун Гю виражено протест проти колоніалізму й соціальної несправедливості ("Аріран", 1926; "В пошуках кохання", 1928). В 30—40-х рр. кіно перебувало під япон. контролем.

Корея - leksika.com.uaКорея - leksika.com.uaКорея - leksika.com.uaКорея - leksika.com.uaКорея - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази