Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Г-гон arrow ГЕНЕРАЛЬНА ВІЙСЬКОВА РАДА
   

ГЕНЕРАЛЬНА ВІЙСЬКОВА РАДА

— найвищий орган управління в Україні часів Гетьманщини, який скликався для обрання гетьмана та вирішення найважливіших питань внутр. і зовн. політики, військ., фін. і суд. справ. На Запорізькій Січі козацькі ради вважалися найвищим органом влади. Вони були першими зародками укр. парламентаризму. Принцип прямого народовладдя характерний і для усіх наступних Г. в. р. Право участі у Г. в. р. формально мав кожний козак. У ряді випадків учасниками рад були також представники духівництва, селяни і мішани (напр., Переяславська рада 1654). Залежно від участі рядового козацтва та ін. прошарків населення у Г. в. р. їх називали «чернецькими», «черневими», «чорними»; за чисельністю представників — «великими», «вольними», за значенням — «генеральними», «явними» тощо. Про скликання ради сповіщали довбиші, які били в тулумбаси або барабани. її учасники ставали в коло, в центрі якого розміщувалися гетьман із старшиною. Раду розпочинав гетьман або хтось із знатної старшини.

Пост, місця проведення рад не було. В роки Нац.-визв. війни 1648—54 ради збиралися на р. Росаві (Київщина), у містах Переяславі, Білій Церкві. Але були й ін. місця. Напр., у червні 1651 Г. в. р. під Берестечком (Волинь) обговорювала питання щодо примирення з поляками, а трохи пізніше у Білій Церкві затвердила угоду з Польщею, яку виробила рада старшини.

Зі зміцненням гетьм. влади Б. Хмельницький став рідше скликати Г. в. р. У своїй державницькій діяльності він більше спирався на раду старшини. Однак по його смерті, у роки Руїни, роль Г. в. р. знову зросла, її часто сктикали гетьмани, що надавало правлінню респ. характеру. І. Виговський і П. Дорошенко визнавали вищість Г. в. р. З 2-ї пол. 17 по 18 ст. функції Г. в. р. здебільшого зводилися до форм, затвердження «статей», тобто договорів між гетьм. та цар. урядами, а також обрання погодженої з рос. урядом кандидатури гетьмана.

Г. в. р. — дітище військ, демократії, інститут управління, що сформувався у процесі укр. державотворення. Вона не була постійно діючим органом держ. влади, але на окр. етапах відігравала важливу роль. Поступово ця роль зменшувалася через випадковість складу Г. в. р., надмірну кількість учасників, можливість сторонніх впливів тощо. Тому поволі її заступила"рада старшини при гетьмані. Остання Г. в. р. відбулася у Глухові в лютому 1750 — для проголошення гетьманом Лівобереж. України К. Розумовського.

Літ.: Окиншевич Л. Рада старшинська на Гетьманщині: істор.-юрид. нарис. «Україна», 1924, кн. 4; Його ж. Генеральна Рада на Україні-Гетьманщині XVII—XVIII ст. В кн.: Праці Комісії для виучування історії західнорус. та укр. права, в. 6 (ВУАН. Збірник Соціально-екон. відділу, № 18). К., 1929; Дорошенко Д. Нарис історії України, т. 2. К., 1992; Грушевський М. С. Історія України-Ру-си, т. 8, 9. К., 1995-96; Історія д-ви і права України, ч. 1. К., 1996.

Т. О. Матвеева, В. А. Чехович.

 

Схожі за змістом слова та фрази