— комплекс інженерних споруд і устаткування для відведення за межі підприємств і населених місць стічних вод, а також заходи щодо очищування і знезаражування цих вод перед використанням або скиданням у водойму. Основними частинами системи К. є каналізаційна мережа, насосні станції, очисні споруди і (в разі потреби) споруди, де додатково очищують стічні води. Для відведення стічних вод використовують загальносплавну або роздільну (повну, неповну) систему К. За загальносплавною системою стічні води (побутові, виробничі й дощові) надходять на очисні споруди по заг. каналізаційній мережі. За роздільною системою (в СРСР — найпоширенішою) дощові й чисті виробничі води видаляють по одній мережі, а побутові й забруднені виробничі води — по іншій (одній або кількох). Вибір системи К. залежить від виду й кількості стічних вод, тех.-екон. показників, місцевих умов тощо. Перспективним є створення безстічних систем К. з використанням очищених і знезаражених стічних вод для зрошування с.-г. земель або, за погодженням з санітарно-епідеміологічною станцією, в системах промислового водопостачання, де з цією водою не мають безпосереднього контакту люди. Системи К. споруджували ще в старод. часи в Єгипті, Індії, Римі. На Русі перші канали, якими відводили забруднені води, споруджено в 11—14 ст. (Новгород, Моск. Кремль). К.— один з осн. елементів благоустрою населених місць, які сприяють поліпшенню побутових і виробн. умов, раціональному використанню водних ресурсів і охороні природи. До того ж К.— важливий протиепідемічний захід, який дає можливість швидко і надійно звільнити житлові райони від забруднення стічними водами, що містять збудників кишкових інфекцій та віруси.
Літ.: Канализация. М., 1975.
М. В. Писанко, И. М. Квітницька.
|
