—одна з обласних організацій Комуністичної партії України, створена 1939. Перший марксистський гурток виник у Єлизаветграді (тепер Кіровоград) 1897. В 1901— 03 с.-д. гуртки і групи було створено в Олександрії, Новомиргороді, селах Глодосах, Рівному, Іванівці, Зеленому, Мар'янівці, Петрополі. Влітку 1902 оформилась Єлизаветградська с.-д. орг-ція. Міський к-т РСДРП керував страйком в Єлизаветіраді під час Загального страйку на Півдні Росії 1903 Після придушення страйку Єлизаветградську с.-д. орг-цію було розгромлено. Діяльність її відновлено в лютому 1904 з участю Артема (Ф. А. Сергєєва), який прибув до міста за дорученням Південного бюро ЦК РСДРП 1904. Під час 1-ї рос. революції більшовики Єлизавегграда очолили боротьбу трудящих проти самодержавства. В серпні —вересні 1905 видавалась підпільна більшовицька газ. "Голос рабочих". На той час в об'єднаній с.-д. орг-ції Єлизаветграда переважав ленінський напрям. На IV з'їзді РСДРП (1906) Єлизаветградську орг-цію РСДРП представляв делегат-більшовик. У листопаді 1907 с.-д. орг-цію Єлизаветграда знову було розгромлене. Проте політ. робота більшовиків у масах не припинялась. Вони встановили зв'язки з газ. "Правда" і "Звезда", 1912 організували страйк робітників з-ду Ельворті та ін. підприємств міста. Після Лютн. бурж.-демократич. революції 1917 більшовики Єлизаветграда вийшли з підпілля. 17 (ЗО).ІХ 1917 вони оформились у самостійну орг-цію. В кін. 1917 — на поч. 1918 були створені більшовицькі осередки в містах Знам'янці, Бобринці, селах Глодосах, Дмитрівні та ін. 29.І (11.ІІ) 1918 в результаті керованого більшовиками Єлизаветградського збройного повстання 19)8 в Єлизаветграді було встановлено Рад. владу. В січні — лютому 1918 було встановлено у всьому повіті Рад. владу. В 1918—20 під проводом більшовицьких орг-цій трудящі Єлизаветградщини боролися проти іноземних окупантів і внутр. контрреволюції. Діяли підпільний повітовий к-т КП(б)У, підпільні ревкоми. В травні під керівництвом більшовиків відбулося Канізь-ке селянське повстання 1918. 24.І 1920 в Єлизаветграді, а в лютому — в усьому повіті остаточно утвердилася Рад. влада. Після закінчення громадян. війни зусилля повітової більшовицької орг-ції було спрямовано на відбудову і розвиток нар. г-ва. В 1923 в зв'язку з адміністративно-територіальною реформою в УРСР замість повітових партійних організацій було створено Єлизаветградську і Олександрійську окружні партійні організації. В 1925 Олександрійський округ ліквідовано, а його райони приєднано до Єлизаветградського. В 1930 з ліквідацією округів районні парт. орг-ції підпорядковано безпосередньо ЦК КП(б)У, з 1932 — Одес, 1937 — Миколаїв. обкомам партії. В січні 1939 створено Кіровогр. область, оформилась К. о. п. о., яка налічувала 9,9 тис. комуністів. За роки довоєнних п'ятирічок Кіровоградщина стала високорозвинутим індустріально-колгоспним краєм. З перших днів Великої Вітчизн. війни 1941—45 половина членів обл. парт. орг-ції пішла на фронт, а бл. 1000 комуністів було залишено в підпіллі. В період тимчасової нім.-фашист. окупації на території Кіровоград. області діяли підпільні обком партії, очолюваний П. К. Василиною і М. М. Скирдою, 3 підпільні райкоми партії, партизанські загони, підпільно-диверсійні оргції і групи. Велику допомогу подав підпіллю ЦК КП(6)У, по ряду районів області пройшов рейд партизан. з'єднання М. І. Haумова. До кін. березня 1944 рад. війська визволили від нім.-фашист. загарбників усю територію області. К. о. п. о. мобілізувала трудящих на відбудову і дальший розвиток нар. r-ва. В 1950 було досягнуто і перевищено довоєнний рівень виробництва пром. і с.-г. продукції. В наступні роки докорінно реконструйовано старі і створено ряд нових сучас. підприємств. Значну роботу проведено по організації видобування і переробки бурого вугілля Олександрійського басейну. На основі механізації, концентрації і спеціалізації великого розвитку набуло с. г. області. Колгоспи перетворилися на високорозвинуті г-ва, оснащені передовою технікою. Традиційним стало соцзмагання з трудящими Одеської області та Башкирської АРСР. Обл. парт. орг-ція виховала багатьох передовиків і нов
аторів виробництва, з них 105 присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, а відомий механізатор О. В. Гіталов удостоєний цього звання двічі. Здійснюючи рішення XXIII—XXV з'їздів КПРС, з'їздів Компартії України, обл. парт. орг-ція спрямовує всю свою роботу на успішне виконання завдань комуністичного будівництва, виховання трудящих у дусі рад. патріотизму і пролет. інтернаціоналізму, зміцнення дружби народів СРСР. К. о. п. о. підтримує дружні зв'язки з Толбу-хінською окружною партійною opr-цією БКП. У різний час обласну партійну орг-цію очолювали Ф. С. Горенков, Л. І. Найдек, Ф. Г. Мартинов, М. К. Кириченко та ін. За час існування К. о. п. о. відбулося 19 обл. парт. конференцій. На 1.1 1980 у 4 міських та 21 район. парт. орг-ціях налічувалося 70 558 комуністів. Бойовим помічником і надійним резервом парт. орг-ції є комсомольська орг-ція області, в рядах якої 142 тис. комсомольців (на 1.І 1980). Новоукраїнську комсомольську орг-цію 1974 нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора, Голованівську — Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.
Органом К. о. п. о. є газ. "Кіровоградська правда". Про розвиток економіки і культури області див. також Кіровоградська область.
Літ.: Нариси історії Комуністичної партії України. К., 1977; Історія міст і сіл Української РСР. Кіровоградська область. К. 1972.
М. М. Кобильчак.
