— сукупність правил та процедур для побудови речень шляхом вибору слів ("породження") із заданого списку; різновид граматики формальної. Складається з трьох рівнів: рівня безпосередніх складників, що утворює нескладні речення, трансформаційного, за допомогою якого відбувається розширення й ускладнення речень, і морфофонемного, що включає правила підстановки морфем і фонем на місце кодових та напівкодових позначень. Засновник цієї граматики амер. лінгвіст Н. Хомський задумав її як універсальну лінгвістичну теорію, здатну давати не лише адекватний граматичний опис мови, а й правила побудови оптимальної граматики. Деякі положення П. г. використовуються при побудові та описуванні алгоритмічних мов. Для лінгвістики П. г. виявилася непридатною через схематизм, формалізм та громіздкість і зазнала різкої критики рад. мовознавців (Ф. П. Філін, О. С. Ахманова, М. Д. Андрєєв та ін.). Див. також Математична лінгвістика.
Літ.: Филин Ф. П. Некоторые вопросы современного языкознания. "Вопросы языкознания", 1979, № 4; Нікітіна Ф. О. Про співвідношення теоретичного та прикладного аспектів у мовознавчих дослідженнях. "Мовознавство", 1980, № 2.
Ф. О. Нікітіна.
