(справж. прізв.— Казарян) Паруйр Рафаелович (26.І 1924, с. Чанахчі, тепер Совєташен, Араратського р-ну Вірм. РСР — 17.VI 1971, похований у Єревані)— вірм. рад. поет. Перша зб.— "Безсмертні наказують" (1948). У збірках "Дорога кохання" (1954), "Знову з тобою" (1957), "Людина на долоні" (1963), "Хай буде світло" (1969) розкрив духовний світ сучасника. Лірична поема "Невмовкаючий дзвін" (1959) присвячена композиторові Комітасу. Висту пав із статтями з питань вірм. класичної і сучас. л-ри. Автор монографії "Саят-Нова" (1969). Перекладач творів рос. поетів, а також укр.— М. Рильського, П. Тичини, М. Бажана, В. Сосюри та ін. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, медалями.
Тв.: Укр. перекл.— Вірші). В кн.: Мелодії вірменського краю. К., 1973; [Вірші]. В кн. Сузір'я, в. 7. К., 1973: Людина на долоні. К., 1979: [Вірші]. Вірменська радянська поезія. Антологія. К., 1980; Рос. перекл. — Путник. Ереван, 1981; Неумолкаемая колокольня. М., 1982.
С Г. Амірян.
