— слово або словосполучення, що називає особу чи предмет, до якого звернено мову. В укр. мові виражене здебільшого іменником у кличній формі ("Поглянь, козаче, в даль поглянь!", М. Бажан), рідше — в називному відмінку. 3. буває непоширене ("Ой чого ти, тополенько, не цвітеш?", О. Олесь) і поширене ("Рости, рости, моя пташко, мій маковий цвіте", Т. Шевченко). 3 членами речення 3. граматично не зв'язане. 3. може супроводитись вигуком ("О земле, велетнів роди!", П. Тичина).
|
