Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow антв-апе arrow АНТИ
   

АНТИ

- південно-східна група давньослов'янських племен, які жили переважно на території лісостепової смуги Сх. Європи з 2-ї пол. 4 до поч. 7 ст. Вперше назва "анти" поряд з венедами і склавінами згадується 551 істориком Йорданом. Візант. автори 6-7 ст. (Йордан, Прокопій Кесарійський, Менандр, Агафій та інші) характеризували А. як міцне політ. об'єднання з демократичним ладом. А. мали сильну військ. орг-цію, вели боротьбу проти причорноморських готів. З 527 А. разом з склавінами почали наступ на балканські володіння Візантії, а з серед. 6 ст. частина А. оселилася на візант. землях. У зв'язку з вторгненням 568 в Трансільванію аварів і утворенням там аварського каганату почалися слов.-аварські війни, в яких А. брали активну участь. Ці війни, очевидно, привели до розпаду на поч. 7 ст. антського об'єднання. Востаннє А. згадуються в писемних джерелах у 602. З А. пов'язують археол. пам'ятки пізнього періоду черняхівської культури і пеньківського типу сх.-слов'янської культури. Осн. заняття А.- орне хліборобство, тваринництво і промисли. Високої спеціалізації досягли залізодобувне, металообробне, ювелірне, гончарське, деревообробне і склоробне ремесла. А. мали торг.зв'язки з країнами Середземномор'я, Серед. та Пн. Європи і Сходу. А. перебували на стадії розкладу первіснообщинного ладу і зародження класових відносин. А. були провідним компонентом сх. слов'янства і давньоруської народності, а їхня культура стала осн. підгрунтям культури Давньої Русі.

Літ.: Ляпушкин И. И. Славяне Восточной Европы накануне образования древнерусского государства. Л., 1968; Петров В. П. Етногенез слов'ян. К., 1972.

В. І. Бідзіля.

 

Схожі за змістом слова та фрази