— природні мінеральні утворення з вмістом заліза у таких кількостях, при яких його економічно вигідно добувати на сучасному етапі розвитку техніки. Осн. рудними мінералами є магнетит, мартит, гематит, титаномагнетит, сидерит, залізисті хлорити (шамозит, тюрінгіт та ін.). Вміст заліза в пром. 3. р. від 10 до 72%. Залежно від процентного вмісту заліза розрізняють багаті й бідні руди. До багатих руд (понад 46% заліза) відносять скупчення мінералів заліза, що надходять на металург. переробку без попереднього збагачування; до бідних — залізисті породи, що потребують попереднього збагачування. Залежно від домінуючого рудного мінералу виділяють такі пром. типи руд: бурі залізняки; червоні залізняки, або гематито-мартитові; магнетитові, сидеритові, або карбонатні; силікатні. Виділяють також комплексні 3. р. з домішкою нікелю, хрому, ванадію, молібдену, кобальту та ін. металів, які при металург. переробці переходять у сплав і, як правило, сприяють легуванню заліза, покращуючи його якість. До шкідливих домішок належать сірка, фосфор, миш'як, олово, цинк і свинець. Родовища 3. р. утворюються в різних геол. умовах. За походженням вони поділяються на магматичні, контактово-метасоматичні, кори вивітрювання, метаморфічні, осадочні та ін. Найбільше практичне значення мають поклади метаморфічних, осадочних і магматичних 3. р. В СРСР великі запаси 3. р. зосереджені в родовищах РРФСР (Курська магнітна аномалія, Урал, Зх. і Сх. Сибір), Казахстану та ін. районів.
Провідне місце за розвіданими запасами та видобутком 3. р. посідає Україна, де розташовані Криворізький залізорудний басейн, Керченський залізорудний басейн, Кременчуцький залізорудний район та ін. 3. р. використовують для виплавки чавуну і сталі. Див. також Залізорудна промисловість.
Літ.: Железорудная база чёрной металлургии СССР. М., 1957; Крути-ховская 3. А. Глубинное строение и прогнозная оценка Украинской железорудной провинции. К., 1971; Белевцев Я. Н., Коваль В. Б., Николаенко В. И. Современные проблемы эндогенного рудообразования. К., 1972.
Я. М. Белевцев.
