болгари - середньовічні тюркомовні племена Сх. Європи, які жили в степах Приазов'я та Волзько-Донського межиріччя В 5 ст входили до складу гуннського племінного союзу Б. згадуються в творах візант. авторів 5- 6 ст. В 7 ст утворився племінний союз - Велика Булгарія. У 2-й пол. 7 ст. під ударами хозарів він розпався. Частина Б. пішла на Дунай, де асимілювалася місцевими слов. племенами, ставши одним із компонентів болг. народу, що формувався (див. Болгари). В той же час більшість Б. переселилась на Пн , на тер. Серед. Поволжя та Прикам'я, де змішалася з місцевими угро-фінськими племенами. Спочатку волзько-камські Б. перебували в залежності від хозарів. У 10 ст. після розгрому Хозарського каганату утворилась феод. д-ва Булгарія. Осн. заняття Б.-землеробство, скотарство, мисливство; у них були розвинуті ремесла й торгівля. У Б. була своя писемність, л-ра і мистецтво. Значну роль у формуванні культури Б. відігравали зв'язки з Руссю. Панівною релігією був анімізм; на поч. 10 ст. поширилось мусульманство. Спадкоємцями культури Б. є казанські татари і чуваші. На тер. України й Поволжя археологи дослідили групу пам'яток Б. , що виділена в т. з. салтівську культуру.
Літ.: Генинг В. Ф., Халиков А. X. Ранние болгары на Волге. M., 1964.
Л. M. Рутковсъка.
