— у пд. частині Зх. Сибіру, в межах Краснояр. кр., Кемер. та Ірк. областей РРФСР. Пл. понад 50 тис. км2. Балансові запаси вугілля за категоріями А + В + С, становлять 74,5 млрд. т (1978). В геоструктурному відношенні К.-А. в. б. розміщений на межі Сибірської платформи з Зх.-Сибірською плитою і Алтайсько-Саянською складчастою областю і являє собою систему мульд з пологими складками. Вугленосність пов'язана з континентальними відкладами нижнього і серед. відділів юрської системи (див. Юрський період і юрська система), які вміщують від 4 до 50 вуг. пластів. Потужність пластів від 1—1,5 до 85 м. Глиб. залягання від кількох до 200 м. Осн. родовища: Березівське, Барандатське, Ітатське, Боготольське, Назаровське, Ірша-Бородинське, Абанське, Саяно-Партизанське. Вугілля гол. чин. буре. Пересічна зольність його 7—14%, вміст сірки 0,3—0,9% . Перші відомості про вугленосність басейну належать до 18 ст. Пром. добування розпочато 1905. Видобувають вугілля відкритим способом (діє 5 підприємств).
Літ.: Геология месторождении угля и горючих сланцев СССР, т. 8. М., 1964.
