Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow Р-радіо arrow РАБОВЛАСНИЦЬКИЙ ЛАД
   

РАБОВЛАСНИЦЬКИЙ ЛАД

— перша в історії суспільства класова суспільно-екон. формація, основана на приватній власності на засоби виробництва, коли об'єктом привласнення стає сам безпосередній виробник. Виник на пізніх стадіях розкладу первіснообщинного ладу в найбільш розвинутих для свого часу народів Азії та Африки (в Месопотамії, Єгипті) на рубежі 4 і 3-го тисячоліть до н. е. Р. л. існував у передових для того часу країнах Азії, Європи та Африки аж до 3—5 ст. н. е. Найвищого розвитку досяг у Старод. Греції і Римі. Ряд народів, у т. ч. давні слов'яни, минули Р. л., перейшовши безпосередньо до феодалізму. На тер. СРСР в давнину Р. л. існував в д-ві Урарту (9—6 ст. до н. е.), пізніше — в Хорезмі (Середня Азія), в античних державах Північного Причорномор'я (6 ст. до н. е.— 4 ст. н. е.). Рабство виникло на тій стадії розвитку докласового первісного суспільства, коли перехід від кам'яних знарядь до мідних і бронзових, а далі до залізних зумовив підвищення продуктивності праці, формування приватної власності. Праця людини могла вже створити більше продукту, ніж його було необхідно для її власного існування. Привласнення цього додаткового продукту стало екон. основою виникнення відносин рабовласницької експлуатації. Рабовласники і раби — перша форма поділу на класи (див. В. І. Ленін. Повн. зібр. тв., т. 39, с. 64). Вони становили два осн. антагоністичні класи рабовласницького суспільства. Ряди рабів поповнювалися гол. чин. в результаті воєн, а також внаслідок розорення селян і ремісників. Розвиток рабовласництва закономірно привів до виникнення класової рабовласницької держави як органу влади рабовласників. В період Р. л. історії людства виникли література, театр, були закладені основи природничих наук, математики, філософії, створені такі величні пам'ятки як піраміди в Єгипті, Велика китайська стіна, афінський Акрополь. За Р. л. виникли гроші, купецький та лихварський капітал. Розвивалася торгівля між країнами, в основному предметами розкоші та ремісничими виробами, важливе місце посідала торгівля рабами. Проте товарне виробн. було придатком до натурального і перебувало у суперечності з ним. Примусовий характер праці не викликав у раба заінтересованості у підвищенні її продуктивності, прагнення до вдосконалення знарядь праці та прийомів праці. Р. л. у цьому відношенні був позбавлений рушійних стимулів до розвитку продуктивних сил —основи сусп. прогресу. Тому як сусп. формація він був приречений і згодом витіснений феодалізмом. Падіння рабства було зумовлене його екон. безперспективністю — нездатністю розвивати продуктивні сили, всезростаючим загостренням класових суперечностей (повстання Спартака, Арістоніка, сіцілійські повстання рабів та ін.). Рабство поступово переростало в колонат, при цьому рабовласники перетворювалися на феодалів, частина рабів — на кріпосних селян. Рабовласницька форма експлуатації змінилася кріпосницькою. Цей процес у всесвітньому масштабі завершився в основному протягом 4—6 ст. нашої ери.

Літ.: Маркс К. і Енгельс Ф. Твори: т. 13. Маркс К. До критики політичної економи; т. 20. Енгельс Ф. Анти-Дюрінг; т. 21. Енгельс Ф. Походження сім'ї, приватної власності і держави; Ленін В. І. Повне зібрання творів: т. 29. Філософські зошити; т. 33. Держава і революція; т. 39. Про державу; Всемирная история, т. 1 — 2. М., 1955 — 56; Юмашев А. И. Рабовладельческий способ производства. М., 1957: Тёкеи Ф. К теории общественных формаций. Пер. с венг. М., 1975; Штаерман Е. М. Древний Рим: проблемы экономического развития. М., 1978.

О. М. Розинко.