(від грец. — три і— логічний засновок) — 1) Судження, в якому предметові приписують три ознаки, що виключають одна одну. Напр.: "Даний кут або гострий, або прямий, або тупий". 2) Особливий випадок умовно-розділювального силогізму, коли умовний засновок передбачає залежність від основи не одного, а трьох висновків, які виключають один одного. Напр., "Даний кут або гострий, або прямий, або тупий; відомо, що даний кут не гострий і не прямий; отже даний кут тупий".
|
