Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow федо-фец arrow ФЕРИМАГНЕТИЗМ
   

ФЕРИМАГНЕТИЗМ

— явище, що полягає в наявності у кристалах (т. з. феримагнетиках) при температурах, нижчих деякої критичної температури Тс (Кюрі точки), самодовільної (самочинної) намагніченості М (Т), зумовленої тим, що елементарні магн. моменти (спіни) іонів феримагнетиків утворюють кілька підсистем (т. з. магн. підгріток), намагніченості яких не дорівнюють одна одній і не компенсуються (як це має місце в антиферомагнетиках; див. Антиферомагнетизм). Характерною особливістю феримагнетиків, до яких належать, зокрема, ферити, є наявність для них три Тк < Тс, т. з. точки компенсації.

при якій М (Тс) = 0. Речовини з феримагнітними властивостями використовують здебільшого як діелектричні матеріали з високою магнітною проникністю. Вони застосовуються в радіотехніці, техніці надвисоких частот. Основи теорії Ф. розробив Л. Неєль.

В. М. Локтев.