— колектив музикантів — виконавців на нац. народних інструментах. О. н. і. бувають однорідні за складом (напр., з бандур, домр, балалайок) або мішані (бандури з баянами, домрово-балалаєчні тощо). Групове виконання на нар. інструментах поширене у різних народів з давніх часів і було аматорським. У Росії перші професійні О. н. і. було створено в кін. 19 ст.: ансамбль володимирських ріжечників (70-і pp.), оркестр хроматичних гармонік (1886), оркестр В. Андрєєва (1896). На Україні здавна існували нар. ансамблі — троїста музика (скрипка, цимбали і бубон або ін. поєднання). Згодом до їх складу було додано бандури та ліри (див. Оркестр українських народних інструментів). Широкого розвитку набули О. н. і. в рад. час. Проведено реконструкцію окремих нар інструментів з метою збагачення їхніх виражальних і тех. можливостей. Серед визначних рад. О. н. і.— Оркестр рос. нар. інструментів ім. В. Андрєєва (Ленінград), Рос. нар. оркестр ім. М. П. Осипова (Москва), Казах. оркестр нар. інструментів ім. Курмангази, Нар. оркестр БРСР та ін. На Україні О. н. і. існують при Капелі бандуристів УРСР, при Українському народному хорі імені Г. Г. Верьовки тощо. Майже в усіх муз. навч. закладах СРСР існують класи нар. інструментів та мішані О. н. і. (зокрема, в Київ. консерваторії).
Літ.: Гуменюк А. Українські народні музичні інструменти, інструментальні ансамблі та оркестри. К., 1959; Вертков К. Русские народные музыкальные инструменты. Л., 1975.
