Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow ніз-новак arrow НІМЕ КІНО
   

НІМЕ КІНО

— назва кінематографа перших 30-и років його існування. Відсутність звуку визначала принципи побудови фільму, його естетичні особливості. В "Н." к. т. з. ігрові фільми передавали зміст і розвиток подій без слів за допомогою зображення. Виражальними засобами, характерними для "Н." к., особливо в ранній період його розвитку, були: специфіка акторського виконання (експресивна манера гри з зовнішньою виразністю міміки й жесту), а також написи, які повинні були пояснювати дії. До основних виражальних засобів, які, починаючи з 20-х рр., виробило "Н." к. і які лягли в основу кіномистецтва, належали: чергування планів кінематографічних, зміна ракурсів кінознімання, монтаж, який організовував твір в єдине ціле й надавав йому відповідного трактування. Перші "німі" фільми франц. режисерів братів Люм'єр (документальні) та Ж. Мельєса (казково-фантастичні) визначили головні напрями розвитку світового кіно. Пошуки худож. форми та стилістики "Н." к. вели представники франц. "Авангарду" (у перший період його діяльності), нім. експресіонізму, амер. кінорежисери Д. У. Гріффіт, Ч. Чаплій, Р. Флаерті. Серед видатних зарубіжних акторів "Н." к. —

A. Нільсен, Б. Кітон, М. Ліндер, Ч. Чаплін, Д. Фербенкс, М. Пік-форд, Л. Гіш. Визначним досягненням "Н." к. стала творчість рад. митців: режисерів С. Ейзенштейна, В. Пудовкіна, О. Довженка, Дз. Вертова та ін.; операторів Е. Тіссе, А. Головні, А. Москвіна (зокрема й укр.— Б. Завелєва, Д. Демуцького); акторів: Н. Вачнадзе, О. Хохлової, М. Баталова, B. Барановської, укр.— А. Бучми, Д. Капки, М. Надемського, 1. Замичковського, С. Свашенка, С. Шкурата та ін. У число 12 кращих фільмів усіх часів і народів, визначених на Брюссельській міжнар. виставці 1958, увійшло 9 "німих" фільмів: рад.— "Броненосець ,,Потьомкін"" (реж. С. Ейзенштейн, 1925), "Мати" (реж. В. Пудовкін, 1926), "Земля" (реж. О. Довженко, 1930); зарубіжні — "Нетерпимість" (реж. Д. У. Гріффіт, 1916), "Кабінет доктора Калігарі" (реж. Р. Віне, 1919), "Жадібність" (реж. Е. Штройгем, 1924), "Золота лихоманка" (реж. Ч. Чаплін, 1925), "Остання людина" (реж. Ф. Мурнау, 1925), "Страсті Жанни д'Арк" (реж. К. Т. Дрейєр, 1927). Мист. кіно в окремих сучас. фільмах звертається до "Н." к. як до власного першоджерела, відтворюючи на екрані його кумирів, стиль і форми ("Останній кіносеанс", реж. П. Богданович; "Раба кохання", реж. М. Михалков), творчо розвиваючи його кращі традиції.

Літ.: Журов Г. В. З минулого кіно на Україні. К., 1959; Звёзды немого кино. М., 1968; Арнхейм Р. Кино как искусство. Пер. с англ. М., 1960.

Л. І. Брюховецька.

 

Схожі за змістом слова та фрази