Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow С-сим arrow САМОДЕРЖАВСТВО
   

САМОДЕРЖАВСТВО

- рос. «модель» абс. монархії, якій притаманні риси, спільні з абс. монархіями в ін. країнах (див. Абсолютизм). Сформувалося у 2-й пол. 17 ст. та остаточно утвердилося на поч. 18 ст. за імп. Петра І. Виникнення, розвиток і дальше зміцнення С. зумовлювалися багатьма чинниками: значним збільшенням тер. Рос. д-ви, появою і зростанням впливового стану — купецтва та формуванням загальнорос. ринку, потребою у сильній, ефективній владі, здатній управляти величезною країною, балансуючи в разі потреби між різними станами (дворянством, купецтвом), а також здійснювати зовн. експансію та захист рубежів країни, утримувати в покорі нар. маси. Провід, ідеологами російського С. виступали Ю. Крижаний (17 ст.), який увів термін «самовладство», Феофан Прокопович, В. М. Татищев, І. Т. Посошков та ін. (18 ст.).

Осн. риси С: концентрація у руках однієї особи — монарха (спочатку царя, а після 1721 — імператора) всієї повноти верх, влади — законодавчої, виконавчої, судової, а також, на відміну від більшості абс. монархій, і церковної (після запровадження системи синодального управління церквою); непідконтрольність і непідзвітність монарха будь-якій суд. інстанції або ін. органові контролю (у тлумаченні «Воїнського артикулу» Петра І зазначалося: «Його величність є самовладним монархом, який нікому у світі у своїх справах звіту давати не повинен»); цілковита відсутність будь-яких загальнодерж. представницьких установ (Земський собор був востаннє скликаний ще 1653); панування кріпосного права, яке було остаточно впроваджено Соборним уложенням 1649 та існувало до його скасування в лют. 1861; бюрокр. керівництво всіма сферами сусп. життя через систему органів централіз. галузевого управління (прикази в 17 ст., колегії у 18 ст., міністерства в 19—20 ст.); фаворитизм — практично майже необмежені повноваження осіб, особливо наближених до монарха, які мали на нього величезний вплив і діяли від його імені, а іноді — практично самовладно (О. Д. Меншиков при Петрі І, а після його смерті — при Катерині І та Петрі II; Е. І. Бірон з його Таємною канцелярією при Анні Іванівні; Г. О. Потьомкін при Катерині II; О. А. Аракчеев з його «третім відділенням», корпусом жандармів та військ, поселеннями при Павлі І та Миколі І); політика зовн. експансії та війн, переважно загарбницьких, підкорення і поневолення сусід, країн та народів; жорстока система суд. та позасуд. терору й придушення будь-яких виявів волелюб. руху або навіть думки (сел. повстання, рух декабристів, народовольці в 19 ст.); нехтування, примус, обмеження та насильницька ліквідація прав нац. меншин, що найбільше простежується на прикладі політики С. щодо України. С. існувало в Росії до поч. 20 ст. Микола II під тиском сусп. думки та громад, рухів був змушений у жовтні 1905 своїм маніфестом проголосити надання населенню певних громадян, прав, проведення виборів до представн. органу — Державної думи Російської імперії тощо, що означало ліквідацію деяких засад С. і початок переходу Росії до конст. монархії. С. остаточно ліквідовано Лют. революцією 1917.

Літ.: Зайончковский П. А. Рос. самодержавие в кон. XIX ст. М., 1970; Рогожин А. И., Ярмыш А. Н. Гос-во и право России в период становления и развития абсолютизма (вторая пол. XVII — кон. XVIII в.). К., 1989; Пресняков А. Е. Рос. самодержцы. М, 1990; Чулков Г. Н. Императоры. М.,1991.

К. Е. Жолковський

 

Схожі за змістом слова та фрази