(нім. Allod, від давньо-верхньонім. aІ - повний та od - володіння) - повна спадкова власність на землю у ранньофеодальній Західній Європі. Виник внаслідок розпаду общини. В 6 ст. А. оформився у вестготів, франків, у 7-8 ст.- в ін. герм. племен (у саксів і фризів - на поч. 9 ст.). З розвитком феод. відносин більшість А. дрібних власників перетворилася на залежні сел. держання. А. великих і серед. землевласників з часом поступилися місцем бенефіцію, а потім феодові.
|
