Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow гор-гуц arrow ГУМАНІТАРНА ІНТЕРВЕНЦІЯ
   

ГУМАНІТАРНА ІНТЕРВЕНЦІЯ

— воєнне втручання однієї д-ви або групи держав у внутр. справи ін. д-ви з метою усунення масових грубих порушень прав людини в цій країні, якщо вона не бажає чи неспроможна самостійно захистити права людини в межах власної території.

Маючи давню історію, Г. і., однак, найбільшого поширення набула у практиці міжнар. відносин 19 ст. Класич. прикладами застосування Г. і. вважаються: втручання Великобританії, Росії і Франції 1827 у боротьбу між Грецією і Туреччиною, окупація франц. військами деяких районів Сирії у 1860—1861. У 20 ст. особливо часто до Г. і. вдаються розвинені зх. країни, напр., США (інтервенція в Домініканську Республіку 1965, Гренаду 1983 та Панаму 1989), хоча й д-ви, що розвиваються, теж іноді застосовували Г. і. (вторгнення Індії у Бангладеш 1971, Танзанії в Уганду 1978, В'єтнаму в Камбоджу 1978). У доктрині міжнар. права існує кілька осн. підходів до проблеми Г. і. Так, на думку одних учених, законною є тільки Г. і. у вузькому розумінні, метою якої є захист життя і прав гр-н держави-інтервента, що перебувають на тер. іноз. д-ви. Інша точка зору полягає у тому, що Г. і. може бути допустимою лише: за наявності масових грубих порушень прав людини; нездатності тер. суверена захистити права людини відповідно до загальновизнаних міжнар.-правових стандартів; за умови виняткової спрямованості Г. і. на досягнення суто гуманіт. завдань; у разі вичерпання усіх можливих мирних засобів захисту прав людини тощо.

Найпоширенішим є погляд тих юристів, котрі вважають, що тільки за часів старого міжнар. права можна було вважати Г. і. правомірним явищем, бо у той період кожна суверенна д-ва мала право на війну, а після набуття чинності Статуту ООН, який забороняє використання сили в міжнар. відносинах (п. 4 ст. 2), Г. і. перестала бути правомірною. Цього погляду дотримується багато правників країн «третього світу», які вбачають у Г. і. знаряддя імперіаліст, неоколоніалістської політики великих держав, спрямованої проти суверенітету та політ, незалежності країн, що розвиваються. Водночас розвиток міжнар. подій після закінчення «холодної війни» призвів до виникнення у міжнар. праві нового інституту силового захисту прав людини — силових операцій ООН гуманіт. спрямування, які грунтуються на резолюціях Ради Безпеки ООН відповідно до гл. VII Статуту ООН. Прикладами згаданих операцій є акції ООН щодо Сомалі 1992, Боснії і Герцеговини 1993—95, Руанди 1994 та Гаїті 1994. Деякі вчені-юристи розглядають ці операції як акти здійснення Г. і. Радою Безпеки ООН.

Літ.: Schachter О. The legality of Pro-Democratic Intervention. «American Journal of International Law», 1984, v. 78; Nanda V. Tragedies in Nothern Iraq, Liberia, Yugoslavia and Haiti — Revising the validity of Humanitarian Intervention under International Law. «Denver Journal of International Law», 1992, v. 20; Мережко О. О. Міжнар. захист прав людини і «гуманітарна інтервенція». «Укр. часопис прав людини», 1995, в. 1.

О. О. Мережко.

 

Схожі за змістом слова та фрази