(польс. seim, лит. saimas, чес. snem)—1) Станово-представницька установа у феод. Польщі, Чехії та деяких ін. державах Сх. Європи. Зокрема у Польщі С. виник у 15 ст. Вальний (загальний) С. у Польщі, а після Люблінської унії 1569 — в Речі Посполитій складався з 2-х палат: сенату та посольської ізби. С. існував і в буржуазній Польщі 1919 —39. 2) Найвищий орган держ. влади ПНР, який обирається населенням на 4 роки на підставі заг., рівного, прямого виборчого права при таємному голосуванні.
|
