(ЗІКП) - найбільше профспілкове об'єднання Італії. Створена 1906, заборонена фашист. урядом Муссоліні 1927. Діяла нелегально, була відновлена 1944 на основі т. з. Римського пакту - угоди між комуністами, соціалістами й християнськими демократами про єдність профспілкового руху. В 1948-49 внаслідок розколу, спровокованого реакцією, із ЗІКП вийшли прибічники християнсько-демократичної, с.-д. і респ. партій. У 1950 вони створили свої окремі профцентри - Італійську конфедерацію профспілок трудящих (ІКПТ) та Італійську спілку праці (ІСП). З 1965 ЗІКП налагоджує єдині дії з ін. нац. профцентрами. В 1970- 72 було створено єдину унітарну профспілкову федерацію ЗІКП - ЖПТ -ІСП із збереженням внутр. самостійності кожної з цих орг-цій. ЗІКП є найчисленнішою і найвпливовішою профспілковою орг-цією країни. У своїй діяльності спирається на підтримку комуністичної і соціалістичної партій. ЗІКП налічує 4,6 млн. членів (1977). Входила до Всесвітньої федерації профспілок (1945-78, в т. ч. з 1973 - на правах асоційованого члена); з 1974 - член Європейської конфедерації профспілок (ЄКП). Керівні органи: нац. з'їзд, Генеральна рада, Виконком, Секретаріат. Ген. секретар - Л. Лама (з 1970). Друк. орган - "Рассенья сіндакале" ("Профспілковий огляд").
