— основополож. принцип організації і здійснення публіч. влади в державі, сформульований ще на поч. буржуазних революцій. Передбачає подолання відчуженості гр-н від влади. Означає належність усієї політ, влади, в т. ч. державної, народові, вільне здійснення народом цієї влади відповідно до його суверен, волі в інтересах як усього сусп-ва, так і кожної людини та гр-нина зокрема. В Україні закріплений у ст. 5 Конституції, де зазначається, що носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в д-ві є народ. Він здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Див. також Народовладдя.
Г. О. Мурашш.
|
