Августин Іванович (псевд.— A. Верховинський; 18.III 1874, с. Келечин, тепер Міжгірського р-ну Закарп. обл. — 19.VII 1945, Москва) — укр. держ. і громад, діяч, педагог, почесний доктор філософії з 1938, професор. Здобув теол. освіту в Будапешті та Ужгороді. Закін. 1900 Вищу пед. школу в Будапешті. Викладав математику і фізику в Ужгородській учит, семінарії; протягом 1912—38 працював директором цього навч. закладу. Особливо плідним у житті
B. був період з 1900 по 1939. У цей час найповніше виявилися його всебічні обдарування: у педагогіці, просвітництві, видавничій справі, політиці. В. написав ряд підручників для серед, шкіл, курс педагогіки для семінарій («Педагогічна психологія», «Педагогіка і дидактика», «Логіка»), побут, драми («Маруся Верховинка», «Без Бога ні до порога») та ін.
У 1918—20 був одним з керівників руської нар. партії. Протягом 1923-39 очолював
христ.-нар. партію в краї, обирався (1925—29) депутатом чехосл. парламенту. У першому уряді авт. Підкарпатської Русі (жовт. 1938), яка перебувала в складі Чехословаччини, В. був призначений держ. секретарем; у другому уряді (жовт. 1938 — берез. 1939) — прем'єр-міністром. Сформований В. уряд проводив внутр. політику нац. спрямованості. За результатами таємного голосування 15.III 1939 В. був обраний президентом Карпатської України. Після окупації Карп. України угор.-фашист, військами змушений був стати емігрантом: протягом 1939—45 жив у Празі, де працював в Укр. вільному ун-ті, пройшовши шлях від викладача до ректора. У травні 1945 В. заарештовано рад. НКВС і перевезено до Москви: був в'язнем Лефортовської, а потім Бутирської тюрми, в якій і помер від паралічу серця.
Літ.: Зимомря М., Гомоннай В., Вегеш М. Августин Волошин. Ужгород, 1995; Беднаршова Т. Проф., доктор, отець Августин Волошин — останній ректор УВУ в Празі. «Визв. шлях», 1997, № 5.
Ю. М. Бисага.
