Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow прин-пят arrow ПУХТА
   

ПУХТА

(Puchta) Георг Фрідріх (31.VIII 1798, Кадольцбург — 8.1 1846, Берлін) — нім. юрист, представник істор. школи права. Учень Ф. К. фон Савіньї. Навч. в ун-ті м. Ерлангена. Викладав право в ун-тах Німеччини (Ерланген, Мюнхен, Марбург, Лейпциг), з 1842 і до кін. життя — професор Берл. ун-ту. Найвідоміші праці П.: «Звичаєве право» (1828 —37) та «Курс інстатуцій» (1841—47). Будучи фахівцем у галузі римського права, сприяв його реконструюванню до первинного вигляду. Як теоретик істор. школи права розвинув ідеї Савіньї щодо розуміння права як витвору «народного духу» — самост. діючої сили, притаманної будь-якому народу, незмінної і незалежної від плину історії. Право, на думку П., є виразом заг. волі всіх учасників прав, спілкування. Нар. дух безпосередньо створює прав, норми, незалежно від волі окр. індивідів або груп осіб та їх суб'єктив. устремлінь. Особа є тільки носієм права, а не його творцем, і у своїй правосвідомості лише відображає правосвідомість свого народу. Остання не є складовою правосвідомості окр. гр-н, а формується під впливом нар. духу, особливості якого залежать від тер. відокремленості та ге-огр. умов існування конкр. народу і визначають характер певної прав, системи. Право органічно розвивається з «народного духу», як рослина із зерна. Так само виникає і д-ва: «дух народу творить державу, як і право». Але д-ва, на відміну від народу, не просто природ, союз, вона утворюється заг. волею, що організує народ у д-ву. Вона безпосередньо не творить право, а є лише виявом заг. волі.

Вважаючи право продуктом нац. духу, вчений, зокрема, зазначав, що у праві поряд з національними існують певні «загальні» засади. Завдяки цьому народ може запозичувати чуже право як основу для розвитку власного права. Саме цим він пояснював рецепцію римського права. Разом з тим П. підкреслював недоцільність штуч. конструювання і нав'язування людям надуманих прав, систем, створених окремо від «історії життя народного духу», через їх нездатність прижитись у конкр. сусп-ві. Він вважав, що право поступово органічно розвивається і має свою історію, а ритм і стадії його розвитку збігаються з ходом еволюції нар. життя.

Літ.: Новгородцев П. И. Истор. школа юристов. СПб., 1999; Мироненко О. М. Істор. школа права. В кн.: Правова д-ва, в. 10. К., 1999.

І. В. Музика.