Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow земля-змій arrow ЗЛОЧИННІСТЬ
   

ЗЛОЧИННІСТЬ

— історично зумовлене соціальне явище, яке охоплює всю сукупність злочинів, вчинюваних у певній державі за визначений проміжок часу. 3. виникає в надрах експлуататорського суспільства і має класово зумовлений зміст. Вона органічно притаманна тим суспільно-екон. формаціям, які грунтуються на приватній власності на засоби виробництва, експлуатації і соціальній нерівності людей, на ідеології користолюбства, наживи, на егоїзмі та людиноненависництві. Особливого поширення 3. набуває за капіталізму. Загострення осн. суперечностей капіталізму посилило ідейно-політ. кризу бурж. суспільства, яка вражає інститути влади, бурж. політ.партії, розхитує елементарні моральні норми. Все відвертішою стає корупція навіть у найвищих ланках держ. машини. Триває занепад духовної культури, зростає 3. У структурі 3. в капіталістичних країнах буржуазні кримінологи виділяють т. з. б і -локомірцеву злочинність, організовану злочинність і вуличну злочинність. Окремо вони розглядають "злочини", що вчинюються з революц. мотивів. В соціалістич. суспільстві, яке спершу розвивається не на власній основі, 3. зберігається як спадщина досоціалістичного минулого. В процесі соціалістичного будівництва 3. незмінно скорочується, звужується коло злочинів. Зростання матеріальної забезпеченості, культур. рівня й сусп. свідомості трудящих створює всі умови для того, щоб викоренити злочинність, кінець кінцем замінити міри кримінального покарання заходами громадського впливу та виховання. Вся діяльність КПРС і Рад. д-ви в цьому питанні спрямована на розв'язання цих завдань (див. Програма Комуністичної Партії Радянського Союзу. К., 1968, с. 93). Застосовуючи до винних осіб покарання, Рад. держава прагне до зниження 3. Проте вона веде боротьбу зі 3. передусім шляхом усунення причин і умов, що її породжують, заходами запобігання злочинності. 3. як соціальне явище має кількісну і якісну характеристику, що визначається її станом, структурою і динамікою. Стан 3.— це її кількісна характеристика, що дає уявлення про абсолютну кількість злочинів, вчинюваних в д-ві або на частині її території за певний відрізок часу (рік, квартал, місяць). Стан 3. визначається також коефіцієнтом (або індексом), який вираховується з заг. кількості злочинів у розрахунку на 1 тис, 10 тис. або 100 тис. чол. населення. Індекс 3. можна обчислювати й для окремих соціальних або вікових груп. Структура 3.— це її кількісно-якісна характеристика, яка дає уявлення про співвідношення тяжких, менш тяжких і малозначних злочинів, про співвідношення груп вчинюваних злочинів за їхньою кваліфікацією (див. Кваліфікація злочину), або покаранням, про рецидивну (див. Рецидив у праві) та організовану (групову) 3., про 3. неповнолітніх, про територіальну розповсюдженість злочинів взагалі або окремих груп їх тощо. ДинамікаЗ. характеризує її рух у напрямі зростання або зниження протягом певного відрізку часу. Поняття 3. є одним з основних у кримінальній (судовій) статистиці й кримінології. Оскільки в широкому розумінні 3. виступає як сукупність усіх вчинюваних у д-ві злочинів, вона розглядається як одне з базисних понять і в кримінальному праві.

Літ.: Карпец И. И. Проблема преступности. М., 1969; Кузнецова Н. Ф. Преступление и преступность. М., 1969; Кларк Р. Преступность в США. М., 1975; Криминология. М., 1976; Кудрявцев В. Н. Причины правонарушений. М., 1976.

Ф. Г. Бурчак.

 

Схожі за змістом слова та фрази