— основний принцип геометричної оптики, за яким світло завжди поширюється між двома даними точками по такому шляху, для проходження якого треба витратити екстремальний (найменший або найбільший) час. З Ф. п. випливають закони відбиття світла і заломлення світла; для однорідного середовища він приводить до закону прямолінійності світлового променя. Ф. п. справджується лише тоді, коли можна знехтувати дифракцією світла (коли довжина хвилі світла дуже мала порівняно з довжиною його шляху). Являє собою наслідок Гюйгенса — Френеля принципу. Встановив бл. 1660 П. Ферма.
|
