[від лат. nobilitas (nobilitatis) — знать] — привілейована замкнута правляча верхівка рабовласницького класу в Стародавньому Римі в період республіки. Сформувався до поч. З ст. до н. е. Н. володів монопольним правом на заміщення вищих держ. посад, був оплотом реакції під час рухів за аграрні реформи і демократизацію держ. ладу. В період імперії Н. втратив колишнє значення. В ширшому розумінні Н.— знать.
|
