(від грец.-скипаю) - запальне захворювання шкіри, що характеризується ерите-матозно-везикулярними висипами. Виникає як алергічна реакція (див. Алергія) на дію зовнішніх і внутрішніх подразників і пов'язана з функціональними порушеннями нервової й ендокринної систем. Зовн. подразниками можуть бути різні хім. речовини, фіз. агенти, речовини рослинного і тваринного походження, мех. фактори тощо, внутрішніми - речовини, які утворюються в організмі внаслідок порушення діяльності травного тракту, залоз внутр. секреції. Звичайна Е. буває гострою і хронічною. Гостра Е. характеризується раптовим початком, швидким розвитком, схильністю до поширення. Хронічна Е. розвивається з гострої форми або ж від початку має хронічний перебіг. Е. починається звичайно з почервоніння певних ділянок шкіри (обличчя, кінцівок, тулуба, волосистої частини голови тощо), на яких з'являються дрібні вузлики, що перетворюються на пухирці; останні розриваються, шкіра мокріє, потім починає підсихати, на ній утворюються кірочки, після чого настає лущення. Висипання нерідко буває симетричним. Екзематозний процес супроводиться свербінням шкіри, яке посилюється вночі: порушується сон, хворі стають дратівливими тощо. Є також Е. контактна - при підвищеній чутливості до хім. речовин і мікробна, спричинювана гноєтворними мікробами. Лікування: усунення осн. причини й місцеве (мазі, примочки, пасти тощо).
Літ.: Шуцкий И. В. Патогенез и лечение экземы. К., 1974.
