Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow гале-ганс arrow ГАЛИЧ
   

ГАЛИЧ

давній - давньоруське місто, економічний і культурний центр Русі. Містилося на березі р. Лукви (притоки Дністра), на місці сучас. с. Крилоса Галицького р-ну

Івано-Фр. обл. Вперше згадується в Іпатіївському літописі під 1140. З 1144 - центр Галицького князівства, з 1199 - Галицько-Волинського князівства. Значного розквіту досяг у 2-й пол. 12 ст. за князювання Ярослава Осмомисла і Романа Мстиславича, а також його сина Данила Галицького, який 1238 остаточно утвердився в Г. В той час у Г. розвивалися ремесла і торгівля, велося значне цивільне церковне будівництво; було складено Галицько-Волинський літопис. У 1241 Г. зруйнували монголо-татари, місто занепало і втратило своє значення. Археол. дослідженнями 1939-41, 1951-52 і 1955 встановлено, що місто існувало вже в 10 ст. Виявлено дитинець і ремісничо-торг. посад, укріплені ровами та валами. Під час розкопок дитинця відкрито залишки підвалин і стін Успенського собору, збудованого в 1157 за князя Ярослава Осмомисла (останки його знайдено в саркофагу під мозаїчною підлогою собору). Собор був оздоблений різьбленим каменем і фресками. В Г. і його передмістях відкрито залишки численних кам'яних споруд, виявлено також залишки ювелірних, гончарських, ковальських та ін. майстерень, наземних і напівземлянкових жител, вироби з глини, заліза, кістки, скла тощо. В околицях Г. в сучас. с. Шевченкове до наших днів збереглися залишки церкви Пантелеймона, збудованої бл. 1200.

Літ.: Пашуто В. Т. Очерки по истории Галицко-Вольшской Руси. М., 1950; Гончаров В. К. Древній Галич. "Вісник АН УРСР", 1956, № 1; Тихомиров М. Н. Древнерусские города. М., 1956.

ГаличГалич

 

Схожі за змістом слова та фрази